Будівля львівської національної філармонії ім. Мирослава Скорика, що на вул. Скорика, 7, була побудована як будівля Галицького музичного товариства, заснованого у 1838 році. Це товариство вважається одним із найстаріших музичних товариств у Східній Європі. До початку Другої світової війни воно відігравало важливу роль у розвитку музичного життя у Львові та на території Галичини, продовжуючи лінію Музичного товариства Святої Цецилії, заснованого Францом Моцартом, сином знаменитого Вольфганга Амадея Моцарта.
Спочатку Владислав Галицький у 1905 році створив проєкт будівлі в стилі необароко. Плани передбачали, що одна частина будівлі мала бути прибутковою, а інша – використовуватися як консерваторія та концертний зал. Однак вже наступного року, будівництва продовжили за новим проєктом Владислава Садловського, виконаним у стилі сецесії. Цей проєкт вразив своєю досконалістю настільки, що був представлений на виставці польських архітекторів у Львові у 1910 році.
Головний фасад симетричний, декорований рельєфами музичних інструментів, фланкований пристінками, над якими надбудовані сецесійні причілки та встановлено дві металеві скульптури лебедів, автор останніх – Петро Герасимович. Нижній ярус фасаду – рустований.
Центральна частина в рівні другого та третього поверхів членується пілястрами (7 пілястр, як 7 нот), які завершується широко винесеним карнизом, який відділяє четвертий поверх від нижніх. Капітелі пілястр декоровані рослинним орнаментом. Між вікнами другого та третього поверхів, центральної частини, влаштовано «дзеркала» з барельєфами на музичну тему. На бокових пристінках в рівні горища влаштовано круглі вікна, який декорований стилізованими «струнами» і завершується сецесійним аттиком зі скульптурою лебедя.
По середині центральної частини в рівні другого поверху влаштовано балкон, бетонна плита якого хвиляста в плані, а металеве огородження стилізоване під нотний стан з нотами, який поступово трансформується в рослинний орнамент. Також балкони влаштовано по краях фасаду в рівні третього та четвертого поверхів. Підвіконня крайніх вікон четвертого поверху декоровані кованими «вазоньєрками». Завершується фасад по краях, скромно декорованим вінцевим карнизом, а по середині «гребінчастою» аркадою. Простінки між вікнами четвертого поверху центральної частини декоровані горизонтальними смугами, які імітують нотний стан зі скрипковим ключем. Над вікнами влаштовані гірлянди.
В оздобленні інтер’єру двоярусного концертного залу були погруддя композиторів, які виконані скульпторкою Люною Дрекслер (на жаль, не збереглися). Концертний зал прикрашений ліпним орнаментальним плафоном, на сцені встановлено орган.
Головна сходова клітка прикрашена світловим ліхтарем та ліпниною з флористичним орнаментом, типовим до стилю сецесії. В кованому огородженні сходової присутні символи музичної нотації та елементи у вигляді рослин.
У 1914-1915 роках концертний зал не працював через війну та російську окупацію Львова.
У міжвоєнний період, окрім філармонії, діяли магазин музичних інструментів, бюро оголошень, банк, товариство взаємодопомоги, гравірувальна майстерня / майстерня емальованих таблиць.
У будівлі також був розміщений кінотеатр під назвою “Аполло”. Ініціатором його створення став інженер Казимир Кропійовський, який вловив тренд на модерні кінопростори й 2 квітня 1911 року відчинив двері кінозалу “Аполло”. Цей кінотеатр відзначався ексклюзивністю та високою вартістю вхідних квитків. Ціни на квитки в цей кінозал були майже співмірними з ціною квитків на театральні вистави проте, аудиторії пропонували найсвіжіші кінофільми. Відкриття кінотеатру підкреслювало, що кінематограф вже не вважався простою розвагою для малозабезпечених верств населення, а став справжнім мистецтвом, що приваблювало увагу міської еліти.
У повоєнні часи тут містився концертний зал консерваторії імені Лисенка, від 1940-х років — Львівська обласна філармонія. Будинок філармонії внесений до Реєстру пам’яток архітектури місцевого значення.
29 вересня 2020 року, Львівська обласна рада присвоїла ім’я видатного композитора та музикознавця Мирослава Скорика Львівській національній філармонії. Мирослав Михайлович Скорик (13 липня 1938 р. – 1 червня 2020 р.) був Героєм України, народним артистом України, лауреатом премії імені Т.Г. Шевченка, кандидатом мистецтвознавства, а також обіймав посаду співголови Спілки композиторів України у 2006-2010 роках і був художнім керівником Київської опери з 2011 по 2016 рік. Цей видатний музикант був також внучатим племінником знаменитої співачки Соломії Крушельницької. З 2009 року Мирослав Скорик обіймав посаду художнього керівника Молодіжного академічного симфонічного оркестру “INSO-Львів”.
Джерела та література:
- Архітектура Львова: Час і стилі. ХІІІ – ХХІ ст. Упорядник і науковий редактор Ю.О. Бірюльов. – Львів: Центр Європи, 2008.
- Вул. Чайковського, 7 – кінотеатр (не діє). Львів Інтерактивний.
- Вул. Чайковського, 7 – Львівська обласна філармонія. Львів Інтерактивний.
- “Аполло”: кінотеатр для еліти, або кінопоказ за ціною вистави
