Будівля львівської національної філармонії ім. Мирослава Скорика, що на вул. Скорика, 7, була побудована як будівля Галицького музичного товариства, заснованого у 1838 році. Це товариство вважається одним із найстаріших музичних товариств у Східній Європі. До початку Другої світової війни воно відігравало важливу роль у розвитку музичного життя у Львові та на території Галичини, продовжуючи лінію Музичного товариства Святої Цецилії, заснованого Францом Моцартом, сином знаменитого Вольфганга Амадея Моцарта.
Спочатку Владислав Галицький у 1905 році створив проєкт будівлі в стилі необароко. Плани передбачали, що одна частина будівлі мала бути прибутковою, а інша – використовуватися як консерваторія та концертний зал. Однак вже наступного року, будівництва продовжили за новим проєктом Владислава Садловського, виконаним у стилі сецесії. Цей проєкт вразив своєю досконалістю настільки, що був представлений на виставці польських архітекторів у Львові у 1910 році.
Головний фасад симетричний, декорований рельєфами музичних інструментів, фланкований пристінками, над якими надбудовані сецесійні причілки та встановлено дві металеві скульптури лебедів, автор останніх – Петро Герасимович. Нижній ярус фасаду – рустований.
Центральна частина в рівні другого та третього поверхів членується пілястрами (7 пілястр, як 7 нот), які завершується широко винесеним карнизом, який відділяє четвертий поверх від нижніх. Капітелі пілястр декоровані рослинним орнаментом. Між вікнами другого та третього поверхів, центральної частини, влаштовано «дзеркала» з барельєфами на музичну тему. На бокових пристінках в рівні горища влаштовано круглі вікна, який декорований стилізованими «струнами» і завершується сецесійним аттиком зі скульптурою лебедя.
По середині центральної частини в рівні другого поверху влаштовано балкон, бетонна плита якого хвиляста в плані, а металеве огородження стилізоване під нотний стан з нотами, який поступово трансформується в рослинний орнамент. Також балкони влаштовано по краях фасаду в рівні третього та четвертого поверхів. Підвіконня крайніх вікон четвертого поверху декоровані кованими «вазоньєрками». Завершується фасад по краях, скромно декорованим вінцевим карнизом, а по середині «гребінчастою» аркадою. Простінки між вікнами четвертого поверху центральної частини декоровані горизонтальними смугами, які імітують нотний стан зі скрипковим ключем. Над вікнами влаштовані гірлянди.
В оздобленні інтер’єру двоярусного концертного залу були погруддя композиторів, які виконані скульпторкою Люною Дрекслер (на жаль, не збереглися). Концертний зал прикрашений ліпним орнаментальним плафоном, на сцені встановлено орган.
Головна сходова клітка прикрашена світловим ліхтарем та ліпниною з флористичним орнаментом, типовим до стилю сецесії. В кованому огородженні сходової присутні символи музичної нотації та елементи у вигляді рослин.
У 1914-1915 роках концертний зал не працював через війну та російську окупацію Львова.
У міжвоєнний період, окрім філармонії, діяли магазин музичних інструментів, бюро оголошень, банк, товариство взаємодопомоги, гравірувальна майстерня / майстерня емальованих таблиць.
У будівлі також був розміщений кінотеатр під назвою “Аполло”. Ініціатором його створення став інженер Казимир Кропійовський, який вловив тренд на модерні кінопростори й 2 квітня 1911 року відчинив двері кінозалу “Аполло”. Цей кінотеатр відзначався ексклюзивністю та високою вартістю вхідних квитків. Ціни на квитки в цей кінозал були майже співмірними з ціною квитків на театральні вистави проте, аудиторії пропонували найсвіжіші кінофільми. Відкриття кінотеатру підкреслювало, що кінематограф вже не вважався простою розвагою для малозабезпечених верств населення, а став справжнім мистецтвом, що приваблювало увагу міської еліти.
У повоєнні часи тут містився концертний зал консерваторії імені Лисенка, від 1940-х років — Львівська обласна філармонія. Будинок філармонії внесений до Реєстру пам’яток архітектури місцевого значення.
29 вересня 2020 року, Львівська обласна рада присвоїла ім’я видатного композитора та музикознавця Мирослава Скорика Львівській національній філармонії. Мирослав Михайлович Скорик (13 липня 1938 р. – 1 червня 2020 р.) був Героєм України, народним артистом України, лауреатом премії імені Т.Г. Шевченка, кандидатом мистецтвознавства, а також обіймав посаду співголови Спілки композиторів України у 2006-2010 роках і був художнім керівником Київської опери з 2011 по 2016 рік. Цей видатний музикант був також внучатим племінником знаменитої співачки Соломії Крушельницької. З 2009 року Мирослав Скорик обіймав посаду художнього керівника Молодіжного академічного симфонічного оркестру “INSO-Львів”.
Джерела та література:
- Архітектура Львова: Час і стилі. ХІІІ – ХХІ ст. Упорядник і науковий редактор Ю.О. Бірюльов. – Львів: Центр Європи, 2008.
- Вул. Чайковського, 7 – кінотеатр (не діє). Львів Інтерактивний.
- Вул. Чайковського, 7 – Львівська обласна філармонія. Львів Інтерактивний.
- “Аполло”: кінотеатр для еліти, або кінопоказ за ціною вистави
The former building of the Galician Music Society in Art Nouveau style
The building of the Lviv National Philharmonic named after Myroslava Skoryk, located on the street Skoryka, 7, was built for the Galician Musical Society, founded in 1838. This society is considered one of the oldest musical societies in Eastern Europe. Until the beginning of the Second World War, it played an important role in the development of musical life in Lviv and on the territory of Galicia, continuing the line of the Musical Society of St. Cecilia, founded by Franz Mozart, the son of the famous Wolfgang Amadeus Mozart.
Initially, in 1905, Vladyslav Halytsky created a project for the building in the neo-baroque style. The plans called for one part of the building to be profitable, and the other to be used as a conservatory and concert hall. However, the following year, the construction was continued according to a new project by Vladyslav Sadlovsky, executed in the Art Nouveau style. This project was so impressive that it was presented at an exhibition of Polish architects in Lviv in 1910.
The main facade is symmetrical, decorated with reliefs of musical instruments, flanked by walls, above which are superimposed Art Nouveau eaves and two metal sculptures of swans, the author of the latter is Petro Gerasimovych. The lower tier of the facade is rusticated.
The central part at the level of the second and third floors is divided by pilasters (7 pilasters, like 7 notes), which ends with a wide protruding cornice, which separates the fourth floor from the lower ones. The capitals of the pilasters are decorated with floral ornaments. Between the windows of the second and third floors, the central part, there are “mirrors” with bas-reliefs on a musical theme. Round windows are arranged on the side walls at the level of the attic, which is decorated with stylized “strings” and ends with an Art Nouveau attic with a swan sculpture. In the middle of the central part, at the level of the second floor, there is a balcony, the concrete slab of which is wavy in plan, and the metal fence is stylized according to the musical score with notes, which is gradually transformed into a floral ornament. Balconies are also arranged along the edges of the facade at the level of the third and fourth floors. The window sills of the outer windows of the fourth floor are decorated with forged “vasonierka”. The facade ends with a modestly decorated crown cornice at the edges, and a “comb” arcade in the middle. The sheets between the windows of the fourth floor of the central part are decorated with horizontal stripes, which imitate a musical note with a treble clef. Garlands are arranged above the windows.
The main stairwell is decorated with a light lantern and stucco with a floral ornament typical of the Art Nouveau style. In the wrought-iron fence of the staircase there are symbols of musical notation and elements in the form of plants.
In 1914-1915, the hall did not work due to the war and the Russian occupation of Lviv.
In the interwar period, in addition to the Philharmonic, there was a musical instrument store, a classifieds bureau, a bank, a mutual aid society, an engraving workshop / enamel table workshop.
The building also housed a cinema called “Apollo”. The initiator of its creation was the engineer Kazimyr Kropiyovsky, who caught the trend for modern cinema spaces and opened the doors of the Apollo cinema hall on April 2, 1911. This cinema was noted for its exclusivity and the high cost of entrance tickets. The prices for tickets to this movie theater were almost commensurate with the price of tickets for theater performances, however, the audience was offered the latest movies. The opening of the cinema emphasized that the cinema was no longer considered a simple entertainment for the poor, but became a real art that attracted the attention of the urban elite.
In post-war times, it housed the concert hall of the Lysenko Conservatory, and from the 1940s, the Lviv Regional Philharmonic. The Philharmonic Hall is included in the Register of Architectural Monuments of Local Importance.
On September 29, 2020, the Lviv Regional Council assigned the name of the outstanding composer and musicologist Myroslav Skoryk to the Lviv National Philharmonic. Myroslav Mykhailovych Skoryk (July 13, 1938 – June 1, 2020) was a Hero of Ukraine, People’s Artist of Ukraine, laureate of the T.G. Shevchenko, a candidate of art history, and also held the position of co-chairman of the Union of Composers of Ukraine in 2006-2010 and was the artistic director of the Kyiv Opera from 2011 to 2016. This outstanding musician was also the great-nephew of the famous singer Solomia Krushelnytska. Since 2009, Myroslav Skoryk has been the artistic director of the Youth Academic Symphony Orchestra “INSO-Lviv”.
Sources and literature:
- Architecture of Lviv: Time and styles. XIII – XXI centuries. Compiler and scientific editor Yu.O. Biryulov. – Lviv: Center of Europe, 2008.
- VUL. CHAIKOVSKOHO, 7 – LVIV PHILARMONY BUILDING
- VUL. TSCHAIKOVSKOHO, 7 – FORMER APOLLO CINEMA
- “Apollo”: a cinema for the elite, or a movie screening at the price of a performance, source: Photos of old Lviv
