Сьогодні — день народження Соломії Крушельницької. Під час наших подій, присвячених львівському Art Nouveau та сецесії, ми вже не раз згадували її ім’я. І сьогодні згадуємо знову — передусім як одну з найяскравіших українок своєї епохи. Соломія Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в селі Білявинці на Тернопільщині в родині греко-католицького священика Амвросія Крушельницького. Дитинство провела у селі Біла поблизу Тернополя, а професійну музичну освіту здобула у Львові. У 1893 році закінчила консерваторію Галицького музичного товариства з відзнакою. Того ж року відбувся її оперний дебют: 20-річна Крушельницька виконала партію Леонори в «Фаворитці» Доніцетті на сцені львівського театру Скарбка. Невдовзі вона вирушила до Мілана вдосконалювати вокальну майстерність, а згодом навчалася і у Відні.
Її голос — лірико-драматичне сопрано — мав діапазон майже три октави, а сучасники відзначали виняткову музичну пам’ять і драматичний талант. За свою кар’єру Крушельницька опанувала понад 60 оперних партій і виступала у Львові, Мілані, Парижі, Римі, Неаполі, Варшаві, Буенос-Айресі, Барселоні, Монте-Карло та на багатьох інших сценах Європи й Америки.
У лютому 1904 року тоді вже відомий італійський композитор Джакомо Пуччіні представив на сцені La Scala прем’єру “Мадам Баттерфляй”. Це був приголомшливий провал — примхлива італійська публіка знехтувала виставою і навіть освистала. Пуччіні попросив саме Соломію Крушельницьку врятувати його оперу, і вона не злякалася ризикнути кар’єрою, хоча запропонувала маестро скоротити вступну арію, яка, на її думку, втомила глядача. І вже у травні вони показали оновлену прем’єру у театрі Ґранде в Бреші. Успіх був надзвичайний — Пуччіні й Крушельницьку викликали на біс 7 разів. Співачка тріумфально виконувала партію знаменитої гейші в найбільших театрах світу понад сто разів і досі вважається найкращою виконавицею ролі Чіо-Чіо-Сан.
І це далеко не єдина її роль-подія. Крушельницька стала виконавицею головних партій в італійських прем’єрах «Саломеї» та «Електри» Ріхарда Штрауса, а її талант високо цінували Джакомо Пуччіні, Ріхард Штраус та диригент Артуро Тосканіні. Вона була не лише оперною примадонною. Завершивши оперну кар’єру, у 1920-х Крушельницька створила концертну програму «Пісні всіх народів» і виконувала твори різних народів мовами оригіналів. Водночас у її програмах постійно звучали українські народні пісні та твори Миколи Лисенка, який присвятив їй кілька своїх композицій.
А поза сценою Крушельницька була напрочуд сучасною жінкою: грала в теніс, багато подорожувала, любила довгі піші прогулянки, танці й добре куховарила. На її віллі «Саломе» у Віареджо гостювали Пуччіні та інші відомі діячі італійської культури. Зі Львовом вона залишалася пов’язаною все життя. У 1903 році придбала тут власну кам’яницю, а в 1939-му, приїхавши до Галичини провідати родину, через початок Другої світової війни вже не змогла повернутися до Італії. Радянська влада конфіскувала її будинок і не дозволила виїхати за кордон.
Попри вік і хвороби, Крушельницька продовжувала співати й викладати у Львівській консерваторії. Її останній концерт відбувся 26 грудня 1949 року у Львові — значну частину програми становили українські народні пісні. До наших днів зберігся і її голос: у фондах львівського музею є п’ять платівок із записами Крушельницької, серед них — записи українських народних пісень. Сецесія була лише одним із проявів світу, в якому вона жила. А сама Соломія Крушельницька стала значно більшим явищем — українкою, чий голос на початку ХХ століття знали на головних сценах світу.\
