Це один із найвиразніших зразків львівської орнаментальної сецесії початку ХХ століття. Будинок на розі площі Генерала Григоренка та вул. Менцинського постав у 1906–1907 роках. Його замовником був інженер Ян Строменґер, а автором архітектурного проєкту — Тадеуш Обмінський, один із провідних майстрів львівської сецесії. Будинок пов’язаний із архітектурно-будівельним бюро Івана Левинського, де Обмінський працював у цей період.
Найцікавіше, що будинок фактично має дві історії. Він не виник на порожній ділянці. Дослідження істориків архітектури свідчать, що під час перебудови 1906–1907 років використали частину мурів і планувальних елементів попередньої споруди: зберегли, зокрема, центральний вестибюль та дві сходові клітки, хоча їх суттєво переробили. Тобто за сецесійним фасадом початку ХХ століття частково прихована ще старіша будівельна історія.
А ще раніше на цій ділянці стояв класицистичний будинок, споруджений 1840 року за проєктом Вільгельма Шміда для аптекаря Петра Міколяша. Саме в попередньому будинку, а не в нинішній кам’яниці Строменґера, мешкав відомий львівський політик Францішек Смолька. На його честь площу з 1885 року називали площею Смольки. Тому меморіальна таблиця Смольці на теперішньому будинку №4 позначає передусім історію цього місця. Центр міської історії також підтверджує, що будинок, у якому мешкав Смолька, стояв саме на місці сучасного №4. Після перебудови функції будинку були дуже сучасними для початку ХХ століття: на першому поверсі працював Торговий дім Яна Строменґера, а верхні поверхи займали квартири. Таким чином, це була типова для великого європейського міста прибуткова кам’яниця, де поєднувалися комерція та житло.
Особливо варто придивитися до фасаду. Обмінський поєднав досить строгий, симетричний принцип композиції, успадкований від архітектури історизму, із новою мовою сецесії: плавними обрамленнями вікон, рослинною ліпниною, декоративним металом балконів та керамічними вставками-панно. Фасад акцентований виступаючими ризалітами з незвично профільованими вікнами. Первісно композиція була ще ефектнішою — над фасадом височіли купольні, шоломоподібні завершення, які до нашого часу не збереглися. Будинок має і маловідомий політичний епізод. У міжвоєнний час тут містилася Палата праці, а влітку 1941 року приміщення на тодішній площі Смольки, 4 було визначене тимчасовою резиденцією Українського державного правління на чолі з Ярославом Стецьком. Цей факт підтверджує, зокрема, «Енциклопедія історії України» Інституту історії України НАН України.
Тож будинок на Григоренка, 4 цікавий не лише красивою сецесійною оболонкою. В одній адресі тут нашарувалися щонайменше три різні історії Львова: місто середини ХІХ століття і часи Францішека Смольки, будівельний бум та сецесія початку ХХ століття, а також політичні події ХХ століття. І навіть сам фасад сьогодні виглядає дещо інакше, ніж його задумав Обмінський, — без первісних купольних завершень.
