“Відновлені з попелу: пам’ятки культурної спадщини після II світової війни”

  • 07.04.2022
  • 803 Переглядів

Міністерство культури та інформаційної політики повідомляє, що станом на 31 березня 2022 року зафіксовано 135 епізодів воєнних злочинів російських військ проти культурної спадщини України. Зараз відсутня інформація про ступінь руйнування, тому важко визначити, чи ми втратили ці пам’ятки безповоротно.

Читайте нас у Telegram-каналі про спадщину t.me/spadshyna

В умовах війни культурна спадщина не витримує жодної конкуренції в порівнянні з цінністю людського життя. Дискусія про доречність евакуації та про заходи для підвищення шансів зберегти пам’ятки стає гострішою чим ближче до епіцентрів бойових дій. Ці превентивні заходи коштовні, потребують часу та ресурсу, а це все водночас необхідно для іншого, більш пріоритетного в умовах війни. Ці фактори значно зменшують шанси на збереження пам’яток, тому питання їх майбутнього буде тим більш актуальне чим ближче ми будемо до повоєнного відновлення.

Сьогодні дуже багато паралелей проводиться з ІІ світовою війною. Варто розуміти, що історичні події та те, що відбувається сьогодні – це не те саме. Усі війни мають спільні риси. Ці спільні риси стосуються того як люди переживають війну та бойові дії, але суспільно-політичний контекст є дуже відмінний. Ми можемо дивитись на те, що вже відбулось та знаходити приклади як нам бути з нашою спадщиною в часі війни та після її завершення. Але це не можуть бути готові рішення. Це радше історії про різні варіанти того, що вже втілено на практиці або від втілення чого відмовились ще на етапі обговорень. Ось кілька історій.

Хіросіма. 6 серпня 1945 року на японське місто скинули атомну бомбу, яка миттєво вбила понад 60 000 громадян і зруйнувала майже всі споруди міста. Майже все, що залишилося, було знищено циклоном, який вдарив наприкінці того ж року. Місто поступово відроджувалося. Споруджували нові будинки, школи та громадські місця. Багато будівель були перетворені на музеї та меморіали, що документують історію Хіросіми та Японії під час II світової війни.

Хіросімський меморіал миру – це символ ядерної трагедії, культурне надбання зараховане до Світової спадщини ЮНЕСКО. Це руїни «Дому сприяння промисловості», який споруджено у 1915 році чеським архітектором Яном Летцелєм. Ядерний вибух 6 серпня 1945 року стався неподалік цієї будівлі. Усього лише за 150 метрів. Будинок не реставрували. Його законсервували та зберегли у тому вигляді, у якому він постав відразу після бомбардування. Сьогодні його руїни є символом миру в усьому світі і слугують пересторогою людству до нерозв’язання ядерної війни.

Хіросімський меморіал миру

Дрезден. Бомбардування міста відбулось за три місяці до капітуляції. Одна з найвеличніших споруд – Фрауенкірхе, на відміну від більшості будівель у центрі міста, вистояла у бомбардуванні 13 лютого 1945 року. Але від екстремальної температури від пожежі, яка розпочалась після бомбардування, 15 лютого 1945 року Фрауенкірхе впала. Коли вогонь охопив церкву в перші години 14 лютого, горіли усі дерев’яні елементи: дерев’яна галерея та лави. Зі стовпів висипалось все більше пісковика, тому купол церкви не витримав навантаження конструкції.

Руїни Фрауенкірхе, фото 1957 р.

Понад чотири десятиліття руїни були символом знищення Дрездена та жахів війни. Згодом завдяки наполегливості Дрезденського інституту збереження пам’яток та саксонського державного куратора, професора Ганса Надлера, руїни не були вивезені. Натомість місце впорядкували – вівтарну площу обгородили, відсипали щебінь, засадили трояндами. На початку 1960-х років переважала ідея збереження руїн як меморіалу проти війни та руйнування. Міська рада Дрездена нарешті вирішила офіційно оголосити руїни церкви меморіалом і встановила меморіальну дошку. Відбудову споруди почали у 90-х роках, а відкриття відбулось у 2005 році. У відбудові церкви було використано максимально можливу кількість оригінальних елементів. Саме тому сьогодні колір каменю у кладці відрізняється. Темніші камені – це ті, які збереглись в достатньо доброму стані, а світліші – нові.

Фрауенкірхе. Сучасний вигляд

Варшава. Найвідоміший факт про післявоєнну відбудову Варшави – це те, що Старе місто є винятком у Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Це єдиний архітектурний ансамбль, майже повністю відновлений після тотального руйнування в період II світової війни.

Через бомбардування місто було знищено на понад 80 %. Ще до завершення війни 14 лютого 1945 року було створено Бюро відбудови Варшави. До слова, це сталось в дні бомбардування Дрездена та пожежі, що призвела до руйнування Фрауенкірхе.

Варшава після авіаударів

В інституції працювали близько 1500 працівників. Свою роботу Бюро розпочало з ознакування червоними таблицями залишків цінних будівель з пересторогою не розбирати їх та не вивозити.  Це потрібно було для аналізу придатності повторного використання матеріалів з розбомблених будівель, а також для підготовки проектів відновлення. Річ у тім, що в архівах не було усіх необхідних креслень, тому частину будівель довелось відновлювати з малюнків або проектувати на основі інформації зі залишків.Для розробки комплексного плану відбудови знадобилось 5 років. За цей час було зібрано новий архів документації. Були реконструйовані усі визначні будівлі міста, включаючи королівський замок, палаци та міські стіни. Роботи по відбудові тривали до 1953 року, а внесення до Списку світової спадщини ЮНЕСКО – у 1980 році.

Реставрація, відновлення пам’яток культурної спадщини є частиною культури пам’яті. Пам’ять про минуле в просторі міста може бути збережено у дуже різний спосіб. Для цього не завжди потрібно щось відновлювати, або консервувати. Існують приклади, коли відсутність чогось або лаконічне означення стають більш промовистими.

Більше про це можна прослухати в записі з розмови Відновлені з попелу: пам‘ятки культурної спадщини після ІІ Світової Війни, яку було ініційовано “Бюро спадщини” нещодавно. 

Авторка Марія Кравченко