5 цікавих музеїв та місць по дорозі до Золочівського замку

  • 18.05.2022
  • 717 Переглядів

Збираючись на екскурсію замками Львівщини, обов’язково треба поцікавитись, які ще визначні місця є неподалік. Найпоширеніший серед туристів Золочівський замок. Проте ви здивуєтесь, скільки цікавих локацій можна відвідати, крім нього, навіть не звертаючи з вибраного шляху.

Тут ми зібрали топ-5 місць, які мусить побачити кожен шанувальник української історичної спадщини по дорозі до Золочівського замку.

Читайте нас у Telegram-каналі про спадщину t.me/spadshyna

Історико-краєзнавчий музей у Винниках

Простір створили ще 1991 року, проте сьогодні він – один із небагатьох на Львівщині інтерактивних музеїв. Тут відвідувачі можуть пізнати історію регіону від найдавніших часів до ХVІІІ ст.

Фото: КЗ ЛОР “Історико-краєзнавчий музей” у Facebook

Експозиція створена, що популяризувати археологію серед пересічних українців. Тут знають, як зробити це цікаво, так, щоб повністю заволодіти увагою глядачів. Саме тому експонати доповнюють новітні технології: різноманітні реконструкції, відеоролики, звукові ефекти та ілюстрації.

Біля входу гостей зустрічає кам’яна фігура ХІІ-ХІІІ століття і оживає дзеркало із вмонтованим мультимедійним матеріалом. Це – волхва, яка символізує мудрість. Далі протягом усієї екскурсії людей супроводжує світло і звук.

Загалом у музеї працює три зали з артефактами, зібраними у різні епохи існування людства. Тут зібрані найбільші скарби, які були знайдені на Західній Україні: унікальний меч вікінгів Х століття, ритуальний казан, якому 2 тисячі років, найдавніший “смайлик” на камені, віком 7 тисяч років та інші.

Музейно-культурний центр “На Унтервалю” у Підгайчиках

Він не схожий на стереотипні приміщення, які виникають в уяві, коли чуємо слово “музей”. Простір у Підгайчиках – повністю оновлений, адже цього року отримав підтримку від УКФ і ДАРТ. Тут локальну історію розповідають у форматі відеоспогадів, інтерактивних панелей, стінопису.

Цю історію можуть розповісти навіть самі німці, які тут мешкали до Другої світової війни. Не особисто, звичайно – у форматі аудіогіда. Прослухати розповідь можна аж трьома мовами: українською, англійською та німецькою.

“На Унтервалю” це простір, який поєднує історію і сучасність. Тут зберігається давня спадщина краю – історія мультикультурного галицького села початку ХХ століття.

Мультикультурними Підгайчики-Унтервальден були до Другої світової війни. Раніше тут мешкали чотири національності: німці, поляки, євреї та українці. В одній громаді люди поєднували кілька релігій, звичаїв, культур, традицій, способів життя. Цей мультикультурний колорит і зібраний у музейному просторі.

А ще команда музею організовує тут різноманітні культурні, освітні та мистецькі проєкти для жителів та гостей села. Таким чином відвідувачі спільно творять нову історію.

Німецька колонія Вайнберґен у Винниках

Колонію Вайнберґен (“Винна гора”) заснували у Винниках 1785 року – у період активної німецької колонізації Галичини. Вайнберґен простягалася вздовж центральної вулиці – тепер вул. Галицька, у напрямку Золочева та Тернополя.

У той час тут пліч-о-пліч мешкали різні верстви населення: селяни, ремісники, робітники, чиновники, інтелігенція, місцеві підприємці. Загалом у колонії було 32 німецьких будинки.

Тривалий час переселенці не мали свого храму та навчальних установ. Тому навчав дітей Геогр Ролянд у власному будинку, а на богослужіння німці ходили до львівської євангелістської церкви.

Сьогодні тут також можна побачити сліди німців: житлові та громадські будинки, кірху початку ХХ століття на вул. Галицькій – зараз церкву св. Івана Хрестителя.

Глиняни

Глинянський музей ткацтва та килимарства

Глиняни – центр килимарства з 150-літньою історією. До війни тут діяла килимарська фабрика Михайла Хамули, а її вироби продавались у всій Європі та навіть на американських континентах. У 2018 році створено музей, що відроджує давні килимарські традиції. Музей має власну інтерактивну експозицію, а також майстерні. Також тут можна відвідати майстер-класи. Адреса: вул. Шевченка, 36.

Фото kray.org.ua

Ткацтво, килимарство і фабрика Михайла Хамули

1885 року у Глинянах греко-католицький священник Филимон Решетилович заснував «Товариство Ткацьке», що займалось виготовленням полотна, скатертин та вовняних хусток. Згодом почали ткати килими. Після Першої світової війни занепале підприємство купив українець Михайло Хамула, який розвинув у Глинянах відому на весь світ килимарську фабрику.

Крім фабрики, у Глинянах Хамула залучав до виготовлення килимів жінок з навколишніх сіл.

Михайло привозив додому ткацькі верстати, ескізи килимів та сировину для їхнього виготовлення, а забирав вже готові вироби, які експонувались на провідних європейських виставках у Празі, Познані, Відні, Парижі, Мілані, а також експортувались навіть до США та Канади.

Храм Успіння Пресвятої Богородиці (1759 р.)

Дерев’яна церква, що протягом століть встояла від усіх міських пожеж. На святвечір 1936 року у храмі самовідновився запрестольний образ Розп’яття Ісуса Христа. Зараз це відоме відпустове місце, що приймає паломників зі всього світу.

Палац ХІХ століття у Журавниках

Будівля розташована у селі Журавники, обабіч давнього Глинянського тракту. Перші згадки про маєток датовані ще 1649 роком.

Тоді садибою володів Францішик Циковський. У другій половині ХІХ століття у маєтку жив Освальд Бартманський з дружиною. Пан Бартманський був на посаді віце-президента Львова до 1887 року. У цей період маєток досяг значного розквіту.

Невдовзі Винниківський музей планує реконструювати автентичні інтер’єри і створити тут новий музей – ще одну важливу історичну пам’ятку.

Костел Святого Миколая у Вижнянах

Один із найстаріших костелів на Львівщині. Перші згадки про храм датовані 1400 роком, саме тоді у Вижнянах заснували римо-католицьку парафію. Костел двічі грабували та спалювали татари, тому його кілька разів реставрували та перебудовували.

Найбільшої реконструкції будівля костелу зазнала в 1929-1931 роках під керівництвом львівського архітектора Броніслава Віктора. Тоді до східного боку споруди добудували ще одне приміщення. У той же час з’явилася чотириярусна дзвіниця і головний вівтар храму. Тож костел поєднує архітектурні стилі ХV-ХVІІ і першої половини ХХ століть.

Всередині святині – неймовірні розписи та фрески, виконані Романом та Маргіт Сельськими за проектом Станіслава Тейсейре під час Другої світової війни. Також тут можна побачити залишки старого органу, вівтар, дерев’яну сповідальню та амвон.

Богослужіння в костелі проводять вкрай рідко, адже в селі живе всього кілька сотень мешканців і є ще одна діюча греко-католицька церква.