Будинок на вулиці Словацького, 2/4 — одна з найцікавіших міських кам’яниць початку ХХ століття, споруджена у 1912–1913 роках за проєктом архітектора Юзефа Авіна на замовлення Генрика Барда. Це п’ятиповерхова житлова кам’яниця, яка стала вищою та виразнішою за довколишню забудову і сьогодні є пам’яткою архітектури місцевого значення. Будівля є яскравим прикладом львівської пізньої сецесії — стилю, що поєднував декоративність ар нуво з новими будівельними технологіями й модернізованою класичною пластикою.
Архітектура: пізня сецесія на львівський лад
Фасад будинку має симетричну композицію, яку вибудовують два масивні призматичні еркери. На другому і третьому поверхах між ними розташовані балкони, а на п’ятому — лоджії, над якими здіймається великий трикутний фронтон з овальним вікном.
Декор вирізняється поєднанням геометризованих форм та стилізованих мотивів античної архітектури. Тут можна побачити дентикули, пальмети, гірлянди, волюти та інші елементи пізньосецесійного оздоблення, виконані у характерній для цього періоду «кристалічній» манері.
Особливою окрасою є робота львівського скульптора Зигмунта Курчинського: скульптурні рельєфи, що оживляють фасад. Вхідний портал прикрашений спарованими колонами, фігурками путті, які сидять на фантастичних тваринах, та стилізованими зображеннями орлів у фронтоні порталу.
Фасад будинку зведений за регуляційною лінією вулиці та створює домінанту на тлі трьох- і чотириповерхової довколишньої забудови. Це був модерний, статусний будинок, орієнтований на заможних орендарів.
Планування і технології
Будинок має Т-подібний план: головний корпус виходить на вулицю Словацького, а перпендикулярна офіцина формує внутрішні дворики-«колодязі», що забезпечували природне освітлення сходових кліток і приміщень.
На час будівництва кам’яниця була технічно прогресивною: у ній застосували металевий каркас міжповерхових перекриттів, централізоване опалення та встановили ліфт віденської фірми — рідкість для житлових будинків того часу.
Інтер’єр і під’їзд
Доступні джерела фіксують високий рівень опорядження вхідної частини будинку:
-
вхідні сіни перекриті кесонованим плафоном;
-
простора сходова клітка освітлювалась через внутрішні двори;
-
збереглися первісні конструктивні рішення (металевий каркас, ліфтовий вузол).
Історичний розвиток
На місці сучасної кам’яниці раніше стояв двоповерховий будинок, знесений у 1912 році. Новий проєкт затвердили в серпні того ж року, а вже в листопаді 1913-го будівництво було завершене.
У міжвоєнний період будинок належав Герману Аксельбраду. На першому поверсі працювали комерційні установи, зокрема фірма з виробництва лабораторних приладів «Adolf Pfützner i synowie».
Сьогодні це житловий будинок із комерційними приміщеннями на першому поверсі.
