Трамвай є однією з візитівок Львова. Днями відбулося святкування його 126-річчя, яке провели цьогоріч он-лайн через пандемію Covid-19: із депо влаштували екскурсію із розповідями про найстарші трамваї міста.
Бюро спадщини підготувало найцікавіші моменти із екскурсії, яку провів фахівець з історії львівського електротранспорту.
Sanok SW1 – найстарший вагон міста
Найстарший трамвай міста – вагон моделі Sanok SW1, який відреставрували працівники «Львівелектротрансу» минулого року до святкування Дня незалежності. Такі трамваї виготовляли на фабриці «Sanowag» у польському місті Сянок. А саме ця модель з’явилась у Львові у 1943 році, прибувши з Тарнова. Трамваї Sanok вважались мало аварійними і їх можна було експлуатувати доволі довгий період.
«Перший його маршрут прямував до Крайової виставки 1894 року, що проходила у Стрийському парку. Тоді було дуже багато людей», – зазначає екскурсовод Олександр Арістархов.
За словами екскурсовода, водії у цьому вагоні працювали стоячи, за що їх шанобливо називали «вагоноводами». Працювати могли лише чоловіки, адже тоді для керування потрібно було прикласти достатньо сил, бо майже все керування було механізованим. Навіть рух щіток, які витирали скло від дощу потребували рук водія.
У вагоні були окремі вікна для різної погоди. Скажімо, коли падав дощ, то відкривали вузькі вікна під дахом. Коли погода хороша – великі. А підлога мала так звані «канали» якими вода з взуття під час негоди стікала на вулицю. Тут було продумано найменші деталі.
«Пригадуєте роман Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита», де Берліозу трамвай відтяв голову? З нашим би такого не трапилось, адже висувна конструкція спереду, дозволяє уникнути таких трагічних випадків», – розповідає Олександр Арістархов.
Також пан Олександр розповів, що оскільки в старих вагонах не було автоматичного переводу стрілки, а водій не міг щоразу залишати вагон для цього, – з’явилася професія «стрілочника», який забезпечував нормальне регулювання руху без затримок.
Німецькі Gotha b 57 – писк тогочасної моди
«Трамвай походить з німецького міста Гота. Він їздив львівськими вуличками аж 90-х років. Сам вагон є більший, має ширші двері, середина вже просторіша. Через свій неповороткий візок, ця модель мала характерний «скрип» на поворотах. Цей скрип в мене асоціюється з далеким дитинством, коли трамваї їздили аж до пізньої ночі, і його було чути аж з кінцевої», – поділився пан Олександр.
У Львові їздили такі вагони і трішки довші, – які на жаль не збереглися до сьогодні. Хоча в Німеччині є ще кілька таких, які слугують як екскурсійні.
Цей вагон відновили силами активістів громадської організації «Львівяни за електротранспорт» та тодішнього керівницта депо, яке дозволило це зробити.
У цьому трамваї водії не лише працювали у кабіні, але й могли їздити сидячи. Завдяки новому механізму керування, тепер водіями могли працювати і жінки. З’явилося опалення як в кабіні водія, так і в салоні, – окреме освітлення, вентиляція, м’які крісла для пасажирів. А ще технічною новинкою було рейкове гальмо, яке зупиняло рух у випадку аварії.
Ба більше, кожна модель трамвая, мала спеціальний відсік для піску.
«Осінь – це найгірша пора року для трамваю. Опале листя і зливи на колії перетворюються в слизьку кашу. Тож доводилось сипати пісок, щоб вагон загальмував. Він є в кожному вагоні: як і на залізниці так, так і тут. Пісок знаходиться під пасажирськими сидіннями. А водій скидав його при потребі», – зазначає екскурсовод.
Кругленькі Tatra T4 – спомин недавніх часів
Це вагони, які багато хто з нас пам’ятає, адже ще не так давно вони їздили містом. Однак після того, як їх списали, це тепер раритет.
Tatra T4 — моторні односекційні вагони. Почали надходити з заводу ČKD Tatra 1972 року. Перша партія складалася з 10 вагонів. Наступного року надійшло ще 17. Ці вагони постачалися до Львова до 1979 року. Всього було придбано 73 таких вагони. Після закриття трамвайного депо № 1 всі вагони були виведені з експлуатації.
«Цей трамвай їздив львівськими вуличками від 60-х аж до початку 2000-х років і їх ще залишилося дуже багато в інших містах. Тут вже є поворотні візки, які забрали скрип при поворотах і дозволили продовжити час служіння як коліс так і колії. В кабіні водія все керувалося ногами: зліва була педаль безпеки, справа-прискорення, посередині -гальмівна, все інше – автоматизовано. Для більшої зручності, сидіння водія було з амортизацією. У салоні з’явилося люмінесцентне яскраве освітлення, люки для вентиляції, а взимку вагони опалювалися електропічками під сидіннями», -додав пан Олександр.
Ірина Колодка, Бюро спадщини
