Вишиті скарби. Якими є найдавніші сорочки із колекцій «Шевченківського гаю»

  • 21.05.2020
  • 2340 Переглядів

Щороку в третій четвер травня в Україні відзначається Всесвітній день вишиванки. Якими є найстарші вишиванки у Львові? Фахівці Музею народної архітектури і побуту у Львові розповіли Бюро спадщини про одні з найстарших сорочок із своєї столітньої колекції.

Колекція сорочок львівського музею налічує понад 6 тисяч одиниць!

«Кожна із них – унікальна, й обрати три чи п’ять найкращих – дуже складно. Майже усі сорочки із Західної України. Найбільше – з Буковини», – розповіла дослідниця одягу  Музею народної архітектури і побуту у Львові Любов Сварник.

Найдавніші сорочки у фондах походять з Чернівецької області та відносяться до кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Вишиванки із села Борівці

Буковинські сорочки завжди виділялися розмаїттям барв і орнаментів, через що в народі її часто йменували «ляпанкою». Завдяки своєму яскравому орнаменту, ця сорочка є справжнім втіленням жіночності та краси. Навколо горловини можна помітити зморщеність і неглибокий проріз на пазусі.

Ось приклад довгої вишиванки. Рукав зібраний у манжет, а його вишитий декор можна умовно поділити на три частини. Верх притягує погляд своїм дубовим листям з жолудями і кількома поздовжніми кольоровими смугами. На уставці виділяється яскравий геометричний орнамент, який прикрашають ромби з вишитими багато пелюстковими квітами. Ближче до низу є різнобарвні  смужки з рослинним орнаментом.

«Про вік сорочки багато може розказати полотно, крій, оформлення горловини, пазушний розріз. Композиція вишивки буковинської сорочки є тридільною і складається з «зморшки» (верх), «уставки» (середина), і площини (низ) рукава», – пояснює Любов Сварник.

А ось ще один варіант вишитої сорочки, але вже короткої. У неї різнобарвна вишивка та цікавий «сучасний» проріз з кольоровими зав’язками. Вздовж грудей і спини йде різнобарвний рослинний орнамент, вишитий паралельно.

«Буковинські давні сорочки пошиті вручну з домотканого, переважно конопляного полотна, народним кроєм сполучення прямокутних полотнищ, – зазначає працівниця музею. – Верх рукава вишитий трьома широкими смугами, в яких можна розгледіти яскраві галузки і квіти. Його уставка морквяно-чорного кольору з ромбовидним орнаментом, а низ розшитий кількома поздовжніми смугами виноградної лози чорного кольору, по боках яких – по дві стилізовані кольористі гілочки»

Вишиванки із села Велеснів

Велеснів – це село на Тернопільщині, звідки ця сорочка. Вона пошита з полотна, витканого способом характерним крученням лляної нитки. Через різну товщину ниток сорочка має рельєфний узор ромба. Біля шиї зав’язка з різнокольорових ниток. А вздовж спини і грудей типові поперечно вишиті смуги.

Верх рукава вишитий трьома широкими смугами, в яких можна розгледіти геометричні фігури, уставка отримала «геометричну» чорно-бордову форму, а низ розшитий кількома скісними смужками з різнобарвним рослинним орнаментом. Кольорова гамма в основному зосереджена на нитках: чорного, червоного, жовтого та салатового кольорів.

Вишиванки із села Юрківці

«Переважно довга сорочка складалася із двох частин, тому «підтичку» (нижня частина сорочки) вже пришивали, бо ж зрозуміло, бруднилася і треба було її частіше прати. Але сорочки мусіли бути довгі – до них одягали обгортки – фоти», – зазначає Любов Сварник.

Це ще одна цінна сорочка із Чернівецької області, яка знаходиться у фондах Музею народної архітектури і побуту. Сорочка має пришиті до основи полотнища плечики, а горловина зморщена і обшита кольоровими нитками. Внизу підшита «підтичка», яка знизу декорована коричневими нитками. Вздовж спини і грудей  простягаються паралельно вишиті вузькі смуги вишневого кольору.

Окрасою цієї  сорочки є вишитий рукав. Його верх декорований «квітковою» вишневою смугою з різнобарвним вкрапленням і «ланцюжком» з використанням «сухозлоття» (металевої нитки срібного, або золотого кольору). Уставка виділена «геометричною» широкою смугою зеленого кольору. Внизу в обидві сторони симетрично  розходяться гілки,  так званого, «дерева життя» жовтого кольору, а також присутні бордові полоси і ромби.

А от інша сорочка передає гармонійне поєднання світлого полотна і червоно-фіолетової вишивки. Горловина оброблена червоними нитками і зібрана на нитку. На грудях і спині простягаються два вишиті поздовжні ряди дрібних стилізованих квіток червоного кольору.

Верх рукава поєднаний звичайними малиновими смужками і смужками «ланцюжком» з «посрібленими» нитками. На ньому ефектна уставка фіолетового кольору з геометричним орнаментом, а його низ декорований орнаментом «дерево життя», стовбур якого виділяється нитками білого кольору, а віття охоплює мілкий цвіт червоних і білих барв.

«Тут проглядаються архаїчні мотиви, що зустрічаються на фресках, s-подібні, мотиви ромбу, «ромба в ромбі», дерева життя. Вони сягають глибокої давнини, і до нас дійшли лише знаками, зміст яких втратився. І можна лише припускати, що вони означали» – пояснює працівниця музею», – пояснює працівниця музею.

До слова, учена пропрацювала в Музеї майже пів сторіччя! За цей час провела численні експедиції в різні українські села, де мала змогу детально особливості кожної вишиванки.

«Цей досвід дав мені чітке усвідомлення, що народне мистецтво розвивається за принципом двох «Т»: Традиції і Творчості. Кожна жінка, зберігаючи у своїй вишивці взаємозв’язок поколінь, все ж додавала чогось нового. Це «взаємозв’язування» ніколи не суперечило традиції, але завжди було кроком уперед. Тому, мабуть, зараз ми й маємо таке розмаїте вишиття на сорочках, що вражає, захоплює і надихає», – каже Любов Сварник.

текст Ірина Колодка, Бюро спадщини

фото Руслан Сірий