Стиль у мистецтві, який заполонив світ на переломі ХІХ і ХХ ст., має багато назв залежно від країни й континенту. В Австро-Угорщині, до якої тоді належала Галичина, а, отже і столичне місто Львів, нове мистецтво – Art Nouveau називали – сецесія. На фоні попереднього історизму, що послуговувався рисами з минулих епох більш чи менш вдало жонглюючи ними, в мистецьке життя, а особливо в архітектуру, вривається новий нурт, який також базується на орнаментиці й декоративізмі, однак не використовує мову минулих стилів, а створює свій неповторний почерк.
Сецесія до Львова прийшла обережно і зі значним запізненням, появившись спочатку в декоративно-прикладному мистецтві. В період з 1890-х до початку нового століття у Львові відбулося кілька виставок, які демонстрували новий стиль в кераміці, металі, ткацтві.
Як експонат Крайової будівельної виставки 1894 року у Львові 11-ти метровий арочний мостик, виконаний за проектом Максиміліані Тульє задемонстрував можливості нового матеріалу для будівництва – залізобетону.
Цей матеріал частково замінив цеглу та дерево в будівництві, дозволив створювати характерні для сецесії нові пластичні конструкції та химерний декор фасадів. Міст спорудили на подвір’ї заснованої в 1877 році Вищої технічної школи, випускником якої був головний будівничий сецесійного Львова Іван Левинський. Для реалізації проектів свого архітектурного бюро Левинський заснував ряд фабрик, де виготовляли всі необхідні будівельні матеріали, починаючи від цегли та дахівки, для зведення будівлі, романцементу, який добре надавався для скульптурної пластики, закінчуючи виробами з металу та майоліки для деталей фасадів та інтер’єрів.
Випускники львівської архітектурної школи, які творили сецесійний Львів, були за інспіровані творчістю лідера віденської сецесії Отто Вагнера, але одночасно шукали власний архітектурний почерк, базований на синтезі декоративних мистецтв, а й архітектури та традиціях мультикультурного Львова. Українець Іван Левинський мотиви та засади народного дерев’яного зодчества Карпат трансформував у великоміське будівництво, відобразивши у формі дахів, що нагадували дерев’яні церкви, кольористиці та орнаментиці керамічного і ковальського декору фасадів, які почерпнув з народної творчості майстрів Гуцульщини.
Польські архітектори сягнули до традицій татранських гуралів. Можна також виокремити єврейські тенденції у творчості Юзефа Авіна, вірменські нотки в раціональній сецесії архітектора вірменського походження Олександра Вартересевича.
Короткий період панування сецесії, що тривав 3 десятиліття перед першою світовою війною, це час будівельного буму у Львові. З’являються цілі квартали, нові вулички та курдонери з сецесійною забудовою, міський простір наповнюється малими архітектурними формами в стилі Art Nouveau: ліхтарі вуличного освітлення, брами, хвіртки та огорожі палісадників, кіоски, лавки, реклама та вивіски, вітрини магазинів та кав’ярень.
Предмети повсякденного вжитку, меблі, керамічні та скляні вироби, поліграфія, навіть одяг створювались за сецесійними принципами, запозиченими в природи: рослинні мотиви, плавні лінії, натуральні кольори, асиметричність.
Сецесія у Львові як весняний вибух природи: яскраве дійство, яке тривало надто коротко, але залишило меланхолійний ностальгічний спогад і видимий слід в міській урбаністичній тканині.
Secession style in Lviv
The art style that filled the world at the turn of the 19th and 20th centuries has many names, depending on the country and continent. In Austria-Hungary, to which Galicia then belonged, and, therefore, the capital city of Lviv, the new art – Art Nouveau – was called Secession. Against the background of previous historicism, which used features from past eras, juggling them more or less successfully, a new trend is breaking into artistic life, and especially into architecture, which is also based on ornamentation and decorative art, but does not use the language of past styles, but creates its own unique handwriting.
Secession came to Lviv cautiously and with considerable delay, appearing first in decorative and applied art. From the 1890s to the beginning of the new century, several exhibitions were held in Lviv that demonstrated a new style in ceramics, metal, and weaving. As an exhibit of the National Construction Exhibition of 1894 in Lviv, the 11-meter arched bridge, designed by Maximilian Tullier, demonstrated the possibilities of a new material for construction – reinforced concrete. This material partially replaced brick and wood in construction, allowing the creation of new constructions and the whimsical decoration of facades characteristic of the Secession. The bridge was built in the yard of the Higher Technical School founded in 1877, whose graduate was Ivan Levynskyi, the chief builder of secessionist Lviv. To implement the projects of his architectural bureau, Levynskyi founded a number of factories where all the necessary building materials were produced, starting from bricks and roof ceramics, for the construction of the building, Roman cement, which was well suited for sculptural plastic, ending with metal and „mayolica” pattern elements for details of facades and interiors.
The graduates of the Lviv architectural school, who created secessionist Lviv, were inspired by the work of the leader of the Viennese secession, Otto Wagner, but at the same time they were looking for their own architectural style, based on the synthesis of decorative arts and the architecture and traditions of multicultural Lviv. The Ukrainian Ivan Levynskyi transformed the motives and foundations of the folk wooden architecture of the Carpathians into urban construction, reflecting in the form of roofs reminiscent of wooden churches, the colors and ornamentation of the ceramic and blacksmith decoration of the facades, which he gleaned from the folk art of Hutsul region masters. Polish architects reached out to the traditions of the Tatra Górals. It is also possible to single out Jewish tendencies in the work of Joseph Avin, Armenian notes in the rational secession of the architect of Armenian origin, Oleksandr Varteresevych.
The short period of secession rule, which lasted for three decades before the First World War, was the time of the construction boom in Lviv. Whole blocks, new streets and cour d’honneurs with Art Nouveau buildings appear, the urban space is filled with small architectural forms in the Art Nouveau style: street lighting lamps, gates and fences of front gardens, kiosks, benches, advertising and signs, shop and café windows. Objects of everyday use, furniture, ceramic and glass products, printing, even clothes — were created according to Art Nouveau principles borrowed from nature: plant motives, smooth lines, natural colors, and asymmetry.
Secession in Lviv was a spring burst of nature — a bright event that lasted too short, but left a melancholic nostalgic memory and a visible trace in the urban fabric of the city.
Матеріали: Бюро спадщини, Центр міської історії, Фотографії старого Львова/Materials: Heritage Bureau, City History Center, Photographs of old Lviv.
