8 скульптур із фасаду Гарнізонного храму: погляд зблизька

  • 07.09.2020
  • 1161 Переглядів

У Львові триває активна реставрація Гарнізонного храму. Пам’ятка одна з найцінніших у середмісті і вже тривалий час привертає до себе неабияку увагу мешканців та професійного середовища, адже з кожним роком дивує все новими історичними знахідками та відкриттями.

Під час реставрації фасаду з’явилася змога детально зблизька оглянути скульптури фасаду, які за інших умов на такій відстані простягнутої руки недоступні.

Реставрація пам’яток архітектури – це не лише своєрідний «ремонт» старих будинків чи речей, а чудова нагода «познайомитися» з людьми, які жили 100, 200 і більше років тому. Адже саме в таких пам’ятках культурної спадщини люди минулого відображали свій світогляд, залишаючи згадку про себе для прийдешніх поколінь.

Історик храму Олег Друздєв для Бюро спадщини спробував довести це на прикладі оздоби фасаду Гарнізонного храму.

Найперше, пригадуємо, що Гарнізонний храм був побудований на початку XVII ст. Товариством Ісуса, яке більш відоме як орден єзуїтів. Цей монаший чин увійшов в історію завдяки якісній освіті, яку вони надавали у своїх школах при колегіях (монастирях) безкоштовно. В свою чергу, це вимагало значних фінансових вливань, які забезпечувала шляхта, діти якої вчились в цих же єзуїтів. Маючи достатньо коштів, монахи протягом 1610-1630 рр. збудували свій храм та монастир, де тепер школа №62. Автор проекту – невідомий, але знаємо що його проект затверджували в Римі. Відповідно, архітектура храму відображала популярні, на той час, тенденції, які втілились у барокових мотивах декорації фасаду. У цій статті ми з Вами розглянемо лише скульптурні елементи.

Оптична ілюзія: усі скульптури… різні!

Розпочнемо з цікавинки. Проходячи поруч храму кожен може побачити практично всі скульптури та не кожен зауважував їх розміри. Пропорції частин фігур дещо нерівномірні, якщо дивитися на них зблизька. Пояснення цього слід шукати в способі мистецької передачі перспективи в тісному міському просторі. Головна ідея цього полягала у тому, щоб люди, які ходять по вулиці могли побачити ці скульптури і зрозуміти кого вони зображають.

Для цього деякі частини «тіла» фігур непропорційно збільшували, створюючи своєрідну оптичну ілюзію. Дивлячись на них знизу (нагадаємо, висота храму – 35м., скульптури знаходяться на висоті приблизно 25-32 м. від рівня вулиці), Ви бачите звичайні скульптури з ніби нормальними пропорціями, приглянувшись до них зблизька можна побачити дещо іншу картину.

Зовсім по-іншому виглядає ситуація з скульптурами нижньої частини фасаду храму. В порівнянні з іншою декорацією храму, вони зовсім «молоді». Їх виконав у 1892 р. (відповідно цього року їм 128 років) у Львові, в майстерні Леопольда Шимзера (тепер вул. Шімзерів, 2) варшавський майстер Фелікс Павлінський. На замовлення львівських єзуїтів він створив чотири фігури найвідоміших, на той час, представників Товариства Ісуса, які є більш пропорційні так як нижче стоять.

Скульптури на фасаді як ієрархія небесного покровительства

Загалом, у фасаді храму вмістилось вісім скульптур, виготовлених з пісковика та один барельєф. Чотири у верхній частині, які були створені в XVII ст. і чотири у нижній частині, виготовлені в кін. ХІХ ст. Композиційно ці фігури виготовлені так, щоб вони нормально проглядались з висоти та несли собою певну ідею. Вона виражена в своєрідній «ієрархії» небесних покровителів тогочасних львів’ян та держави, серед яких, природно, вагоме місце займали святі єзуїти.

Ідея, закладена у композицію, складену з цих скульптур, на наш погляд, вельми проста – ієрархія небесного покровительства Польщі: від звичайних людей, які молитовно просять заступництва у святих аж до Богородиці та самого Ісуса Христа, який очолює всю церковну ієрархію.

Гід по скульптурам

А тепер детальніше про кожну із скульптур. Весь фасад церкви поділений на дві частини: верхню і нижню.

У верхній частині знаходяться чотири скульптури. У лівій стороні згори – скульптура Богородиці, яка разом з скульптурою Архангела Гавриїла, який стоїть одразу навпроти, утворює сцену Благовіщення. Під скульптурою Богородиці знаходиться постать святого Войцеха, він же Адальберт Празький (955-997 рр.) навпроти знаходиться святий Станіслав Щепановський (1030-1079 рр.). Обидва вважаються покровителями Польщі. Увінчує цю всю скульптурну композицію барельєф Агнця Божого (який символізує Ісуса Христа) з відповідними атрибутами.

Всі ці скульптури були виконані у XVII ст. Авторство до кінця невстановлене. Вважається, що їх автором міг бути знаний, на свій час, майстер Станіслав Дріар.

Ліворуч у верхній частині фасаду знаходиться скульптура засновника єзуїтів – святого Ігнатія Лойоли. В молодості, св. Ігнатій був військовим з доволі норовливим характером. Але все змінила війна. У 26 років Лойола отримав важке поранення ніг, яке поставило хрест на його військовій кар’єрі. Під час реабілітації він багато читав книг про святих і так ними перейнявся, що вирішив розпочати духовну кар’єру, яка завершилась створенням найбільшого та найвідомішого монашого згромадження Католицької Церкви з якого походить й нині діючий Папа Римський Франциск.

Навпроти скульптури св. Ігнатія знаходиться фігура його друга та співзасновника єзуїтів – святого Франциска Ксаверія (деколи ще пишуть Ксавєабо ж Ксавєр). Як і Лойола він теж був шляхтичем, який покинув все заради служінню Богу. Більше того, він сам зголосився їхати до Індії та Японії, щоб нести в цих краях Слово Боже. Фактично, він перший, хто приніс Слово Боже до Японії та ближніх островів. За це, його прозвали «Апостолом Азії». В XVII ст. культ святого Франциска Ксаверія був настільки популярним, що в його честь називали дітей (ім’я Ксаверій) та навіть населені пункти (назви Ксаверів, Ксаверівка тощо). То ж недивно, що фігури Лойоли та Ксаверія зайняли відповідне місце у «ієрархії» скульптур фасаду храму.

Читайте нас у Telegram-каналі про спадщину t.me/spadshyna

Завершують «фігурний» перелік єзуїтів блаженний Анджей Боболя (ліворуч) та святий Станіслав Костка (праворуч). Якщо постать блаженного Анджея використовувалась як символ місійності та самопожертви в ім’я євангелізації, то культ св. Станіслава мав надзвичайно важливе значення для давнього Львова. Вже в XVII ст. його проголосили покровителем міста. Вважалось, що за його заступництвом Львів був врятований від багатьох епідемій та пожеж. До його вівтаря у храмі приходили молитись члени магістрату міста та навіть королі Речі Посполитої. Тому наявність і цієї фігури в ряді скульптур фасаду колишнього костелу єзуїтів є цілком зрозумілою.

Загалом, скульптури фасаду Гарнізонного храму є хорошим відображенням релігійності та світогляду людей минулого, які особливу увагу приділяли участі святих у своєму повсякденному житті.

Реставрацію головного фасаду храму здійснюють за гроші міського бюджету. Замовником робіт виступило управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.

текст: Олег Друздєв

фото: Марія Гусар