Після Другої світової війни світ зіткнувся з безпрецедентними втратами культурної спадщини. Зруйновані міста, знищені пам’ятки, спалені архіви – усе це змусило міжнародну спільноту замислитися над тим, як уберегти культуру під час збройних конфліктів. Саме тоді виникла ідея створити спеціальний знак, який би, подібно до Червоного Хреста, позначав об’єкти, що перебувають під захистом.
У 1954 році під час міжнародної конференції в Гаазі було розроблено і підписано Конвенцію про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту – перший міжнародний документ, що системно регулює охорону культурної спадщини у воєнний час. Саме тоді обрали і символ – Блакитний щит.
Автором знаку став польський архітектор і реставратор Ян Захватович. Його проєкт поєднав простоту і впізнаваність: щит, спрямований вістрям донизу, поділений на чотири трикутники білого і блакитного кольорів. Така форма не випадкова – вона добре читається здалеку, зокрема й з повітря, адже знак планували розміщувати навіть на дахах будівель, щоб його було видно пілотам.
Відповідно до Конвенції, держави-учасниці зобов’язані захищати культурні цінності – як рухомі (музейні колекції, архіви, бібліотеки), так і нерухомі (пам’ятки архітектури, історичні будівлі, ансамблі). Для їх позначення використовується міжнародний охоронний знак – Блакитний щит.
З часом цей знак став своєрідним символом охорони пам’яток і міжнародної відповідальності за збереження культурної спадщини. Сьогодні його можна побачити на об’єктах у різних країнах світу.
У Львові вперше в Україні системно почали маркувати пам’ятки знаком «Блакитний щит» у 2018 році. Відповідне рішення про затвердження зразка інформаційного знака було ухвалене виконавчим комітетом Львівської міської ради 29 грудня 2018 року.
Це стало важливим кроком до впровадження міжнародних стандартів у сфері охорони культурної спадщини та ще одним нагадуванням, що культура потребує захисту не лише в мирний час, а особливо – у періоди загроз.
Втім, сучасна реальність показує інше: навіть наявність міжнародних символів захисту не гарантує безпеки. Російська агресія проти України демонструє зневагу до цих норм – під ударами опиняються історичні будівлі, храми, музеї та об’єкти культурної спадщини, незалежно від їхнього статусу чи позначення.
