Будинки №17 та №19 на вулиці Котляревського у Львові — це одна з найвиразніших пар сецесійної житлової архітектури початку ХХ століття. Їх часто називають «будинками-близнюками», адже обидві кам’яниці були споруджені у 1910–1911 роках за проєктом архітектора Юзефа Горнунґа та мають майже дзеркальне вирішення фасадів.
Будинки розташовані у районі Кастелівка — одному з найцікавіших львівських кварталів, де наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття формувався новий тип міського житла. Тут архітектори відходили від щільної забудови середмістя та створювали комфортне «місто-сад» із зеленими подвір’ями, квітниками й вілловою забудовою.
Обидві кам’яниці виконані у стилі сецесії. Найбільше увагу привертають характерні трикутні балкони-дашки над порталами входів — рідкісний елемент для львівської архітектури того часу. Ще однією особливістю є декоративні майолікові панно із зображенням павича, які розміщені у верхній частині фасадів. Павич у мистецтві сецесії символізував красу, елегантність і декоративність, а самі панно стали однією з «родзинок» цих будинків.
Попри схожість, будинки мають дзеркальне планування та різних перших власників. Кам’яницю №17 звели для Антонія Якубського, а №19 — для родини Леонарда та Юлії Кваків.
Сьогодні ці будинки є важливою частиною архітектурного образу вулиці Котляревського та одним із найкращих прикладів львівської житлової сецесії початку ХХ століття.
