Кіно у Львові: хто, де і що фільмували та показували

  • 07.09.2022
  • 401 Переглядів

Кінематограф бере свій початок з кін. ХІХ ст. та розвивається завдяки технічному поступу, зацікавленням європейців історією людства. Крім цього, доволі швидко було помічено здатність кіно впливати на масову свідомість. Кіно поєднало у собі інформаційні, освітні, розважальні та культурні функції.  Проте спершу з кінематографом ознайомилась технічна та мистецька еліта, а лише згодом  широка публіка.

Читайте нас у Telegram-каналі про спадщину t.me/spadshyna

Початки кінематографа в Україні

Кіноіндустрія на теренах Австро-Угорської та Російської імперії, між якими буди поділені українські землі у ХІХ- поч. XX ст., розвивалась паралельно.

Історія українського кіно на українських землях, що були під владою російської імперії починається з перших фільмувань харківського фотографа Альфреда Федецького у 1896 р. Він зафільмував кінострічку – “Вид Харківського вокзалу в момент відходу поїзда з начальством, яке знаходиться на платформі”. Зйомки відбувались 30 вересня 1896 р.  Проте плівок Федецького не збереглось.


Вокзал Харкова у початковому вигляді

Натомість у Львові початки кінематографа сягають у 1887 р., коли Юліан Леопольд Охоровіч описав теорію «перенесення оптичних образів» і описав принципи дії «телеграфічного приладу для бачення на відстані».  11 вересня 1896 р.,  в приміщенні «Робітничого Дому» (Пасаж Гаусмана), у Львові відбувся перший показ фільму за допомогою апарату вітаскоп, конструкції Томаса Едісона. Транслювали вісім рухомих картин – «Фехтувальники», «На бульварах», «Шотландський танець», «Зміїний танець», «Боксери», «Корабель на морі», «Сцена в домі божевільних», «Веселощі дітей в Тюїльрі».  Вхід коштував 50 центів.

Першим сюжетним фільмом на львівську тематику вважається фільм невідомого автора «У львівській кав’ярні», який був вперше показаний у липні 1897 р.

Кіновиробництво у Львові

Значне зацікавлення винаходом братів Люм’єр, наявність в місті професійних фотографів, талановитих літераторів як потенційних сценаристів сприяло розвитку кінематографа у Львові, було створено кінопрокатні фірми та низка кіновиробництв.

У 1912 р., у  будинку, що вже не існує, за сучасною адресою вул. Чупринки, 23  було засноване «Перше Галицьке Підприємство Виробництва та Прокату Фільм Кінематографічних. Спілка з о. в.». Будинок знесено в 60-х роках і зроблено транспортну розв’язку.


Демонстрація першого «розмовного кіно» за допомогою Kinetophone, циліндричного програвача, механічно синхронізованого з кінопроєктором

Із завершенням Першої світової війни, підприємство перенесли в будинок на вул. Фрідріхів, 5 (вул. Мартовича).  Для цього тут було усе необхідне — зал для переглядів, з професійною апаратурою, кабіною оператора, фотолабораторією, перемоточною та складом фільмів. Керували установою з виробництва фільмів підприємець Тадеуш Вольський та власник будинку Владислав Стшелецький.

Тоді знімали короткометражні фільми, що тривали декілька хвилин, а сюжети зображали актуальні на той час подій в Галичині – «Холмський мітинг у Львові», «Шлюбні урочистості князя Четвертинського», «Пожежа на нафтоперегонній установці в Дрогобичі 21 березня 1912 р.»


Нафтові вишки у Дрогобичі

Цікавим був фільм на замовлення Крайового туристичного союзу, що фіксував краєвиди околиць Львова, місцевість над річками Черемош та Прут, а також традиційні  гуцульські свята, весілля, коломийки.

Відбувались перші зйомки художніх фільмів. У січні 1910 р. відбувся перший показ художнього фільму «Повернення тата» (балада у 15 діях), який був знятий у Львові. 

На базі діяльності «Першого Галицького Підприємства Виробництва та Прокату Фільм Кінематографічних» та за ініціативи фотографа Марека Мюнца, у 1912 р. було створено кіностудію «Кінофільм». Першим фільмом нової установи була «Відомщена кривда» (1912). Ймовірно, режисером картини був Зигмунт Весоловський.

Перші кінотеатри Львова

Кінотеатри постійно починають функціонувати у місті з 1901 р., а саме з початком роботи у Львові представництва Віденської студії фільмів і фотографічних кліше “Уранія”, що діяла у пасажі Міколяша.


Пасаж Міколяша у якому знаходилась Уранія

Масово почалось знайомство львів’ян із кінематографом у мандрівних кінобудках або у шатрі цирку. Такі перегляди були організовані Германом Опатом, Мельхіором Майблюмом та Францом Озером, а згодом ними ж було відкрито перші стаціонарні кінотеатри. Мандрівні кінопокази часто відбувались на околицях міста. Одним з таких місць була площа біля костелу св. Анни.

У Львові були два типи кінопрокату — невеликі камерні зали, де показували сюжетні й трюкові стрічки, а також великі кінозали — це були здебільшого концертні та театральні приміщення, які відвідувала інтелігенція й освічена молодь.

Невеликими затишними залами слугували кав’ярні, ресторани із колишніми невеличкими театральними сценами, що завдяки кіно з новою силою набирали популярності. Ці заклади процвітали до 1914 р., проте частина з них не змогли оговтатись від Першої світової війни та не відновили свою роботу. 

Кінопокази також відбувались у залі філармонії, Новому театрі та “Колізеї” Торна. Репертуар переважно складався з освітніх, документальних і краєзнавчих стрічок, драм та комедій.

Театр Скарбека, а також колишнє приміщення філармонії, поч. ХХ ст.

Вагомий внесок у розвиток кіно у Львові зробив Герман Опат, як представник віденської фірми “Уранія”. Він заснував чотири нових кінотеатри та перейняв два кінотеатри, засновані  Мельхіором Майблюмом. 

У 1905 р., а за іншою версією у 1906 р., Герман Опат заснував перший стаціонарний кінотеатр “Сінефон” у пасажі Міколяша. Згодом на пл. Маріацькій, 10 заснував ще один кінотеатр “Ванда”. Звичним для кіносеансів був музичний супровід.


Кінотеатр Сінефон у пасажі Міколяша

Мельхіор Майблюм  також значно доклався до розвитку кінематографа у Львові. Він був засновником двох кінотеатрів, а один перейняв у конкурентів. 

У 1907 р. розпочав свою діяльність кінотеатр “Bellevue” за адресою вул. Карла Людвіга, 27 (суч. пр. Свободи). У 1912 р. Майблюм заснував останній кінотеатр у кар’єрі – “Wonderland”. Для останнього він переобладнав приміщення у будинку, що належав Й. Грюнеру (вул. Ягеллонська, 20/22). Цей кінотеатр згодом працював під назвою “Ягеллонський”.

 З початком Першої світової війни більшість заснованих Мельхіором Майблюмом кінотеатрів припиняють свою діяльність назавжди. 

Ще однією важливою персоною у розвитку кінематографа у Львові був Людвіг Кухар, котрий на площі Академічній заснував кінотеатр “Корзо” на 250 місць. Це був третій кінотеатр, що належав цій родині. Раніше вони стали власниками кінотеатру “Сінефон” у пасажі Міколяша, а у 1912 р. заснували у пасажі кінотеатр “Люкс”. Наступного року Людвіг Кухар заснував ще один кінотеатр, що отримав назву “Лев” у приміщенні тодішнього театру Скарбка.


Кінотеатр Корзо, який з 1926 р. називався Варшава

Загалом у період 1901-1917 рр. під кінотеатри у Львові було пристосовано понад двадцять зал у різних місцях. З двадцяти чотирьох кінотеатрів у Львові після Першої світової війни не відновили діяльність вісім, решта продовжили функціонувати у середині 20-хх рр. минулого століття та працювали до початку Другої світової війни. На період Першої світової війни кінотеатри були центрами благодійності для військових та постраждалих від військових дій людей.

Не зважаючи на це, у розпал військових дій Першої світової війни, частина відновила діяльність і перейменувались на “Кінотеатри Червоного Хреста” (колишня “Фрашка”, та “Casino de Paris”) та віддавали частину прибутку для допомоги військовим та постраждалим від війни.

Кіноіндустрія міжвоєнного Львова

Фільми, що зняті до Першої світової війни, були здебільшого репортажними та документальними, а у 1920-1930-хх рр. їх тематика розширюється. Звертається увага на етнографічні сюжети та пейзажну фотографію. В об’єктиві найчастіше з’являються Карпати, передвоєнний Львів.  У Львові працювали прокатні філії варшавських представництв такі як Al-Film, Cygielstreit на сучасній вул. Крушельницької, також були представництва  Paramount на пл. Міцкевича та американської студії Universal Pictures Corporation. З цих філій формувалась прокатна лінійка львівських кінотеатрів.

У 1923 р. створено прокатне підприємство «Соняфільм» Соні Куликівни, що займалось прокатом стрічок ВУФКУ (Всеукраїнського фотокіноуправління). 

Згодом відбувся показ фільму «Тарас Шевченко» Чардиніна, а вторговані з продажу квитків кошти були спрямовані на створення у 1930 р. українського журналу «Кіно».

На тематику фільмів вплинула й польсько-українська війна 1918-1919 рр. Було відзнято стрічку «Тамара (Захисники Львова)» («Tamara (Obrońcy Lwowa)»), сценаристом і режисером була Ніна Ніовілла. У 1920 р. у прокат вийшов фільм «Оборона та порятунок Львова» («Obrona і odsiecz Lwowa»). 

У Львові також було зафільмовано два етапи перших перегонів мотоциклістів Tour de Pologne – Люблін-Львів та Львів-Жешув. Фільм отримав назву «Перші гонки» («Pierwszy wyścig»), а режисером був Анджея Витренбовича.


Мотогонщики на розі Кадетської та Пелчинської під час перегонів 1928 р.

У 1933 р. було відзнято фільм «Рах-цях-цях» («Rach-ciach-ciach»), що висвітлював життя львівських передмість Замарстинова та Клепарова.

У тридцятих роках минулого століття, завдяки появі звукового кіно, у Львові продовжився бурхливий розвиток кіноіндустрії. Відбувалась трансформація кінотеатрів з урахуванням нових особливостей фільмів. Перед початком Другої світової війни у Львові працював 31 звуковий кінотеатр, серед них – Apollo, Atlantyk, Colloseum. Планували відкрити ще один кінотеатр – Patria, на вул. Личаківській, 99 проте, на заваді стала війна.

Згадаємо про доробок українських кінематографістів, а саме на Юліана Дороша, котрий на студії “Фото-Фільм”, за кошти українських підприємців, зняв фільм “До добра і краси”. Авторами сценарію були Роман Купчинський та Василь Софронів-Левицький. Наступний фільм Дороша, через початок Другої світової війни, не був завершений. Дорош зафільмував документальні фільми Зелені свята та Великдень, зняв фільм “Раковець”, де показав будні села на тлі руїн замку та день весілля, за яким спостерігали туристи на березі Дністра.

Реалізувати чимало планів завадила Друга світова війна. Хоч перші два тижні вересня 1939 р. Львів прожив у довоєнному ритмі, проте уже 13 вересня львівські газети востаннє надрукували репертуари кінотеатрів. На їх шпальтах почали все частіше з’являлись хроніки оборони Львова, про хід бойових дій проти нацистської Німеччини на півночі міста та наступ радянських військ зі сходу. 

Текст: Юлія Свищ

При підготовці статті використано матеріали досліджень Ірини Котлобулатової “Історія кіно у Львові 1896-1939 рр.”, Барбари Ґєршевскої “З історії культури кіно у Львові 1918-1939 рр.” та “Кіно народжене Україною. Альбом антології українського кіно” Сергія Тримбача

Світлини з архіву ресурсу Фотографії старого Львова, Центр міської історії та з вищезазначеної літератури