Після відкриття Костелу Єзуїтів, у 2011 році, в храмі виявили цінне історичне зображення святого Бенедикта. Торік у церкві ініціювали захід, який мав на меті привернути увагу до знахідки та розпочати збір грошей для її реставрації з допомогою пожертвувань громади міста.
Для цього організували серію унікальних екскурсій галереями Гарнізонного храму, які зазвичай є недоступними для загалу. А «родзинкою» стала презентація давнього зображення святого.В результаті – вже цього року реставратори візьмуться за реставрацію історичного полотна.
Читайте нас у Telegram-каналі про спадщину t.me/spadshyna
Через рік після цієї події Бюро спадщини поспілкувалося із координатором заходу Олегом Друздєвим, щоб поцікавитися наскільки вдалим був такий спосіб залучити мешканців міста до відновлення спадщини і як це відбулося на прикладі Гарнізонного храму.
Розмір ікони як головоломка підготовки виставки
Полотно із зображенням одного з перших християн – святого Бенедикта-мученика, належить до XVIII століття. На ньому є латинський надпис: «Amododicatis, benedictus qui venit in nomine Domini» Матея 23 (Благословен той, хто йде в ім‘я Господнє). В день пам’яті цього святого, зображення раніше вирішували уцентральній частині на головному вівтарі, ймовірно в дні пам’яті святого. Його знайшли при відкритті храму в 2011 році, з того ж часу воно було законсервоване і чекало свого часу.
«Мало хто бачив взагалі до цього часу бачив цю ікону раніше у розгорнутому вигляді. Вона дуже велика: десь 3 на 4 метри. Ми відверто були вражені цими розмірами і вирішили що це гарний привід організувати екскурсію галереями храму. Почали думати над форматом презентації, адже закликати людей просто поглянути на зображення «маловідомого» та «не типового» для наших вірян Бенедикта – це шлях у нікуди. Тож ми вирішили, щонайкращим варіантом буде екскурсійна програма недоступною для загалу частиною храму, в контексті якої відбулася б перша презентація цієї ікони», – пригадує координатор заходу Олег Друздєв.
Експозицію “Життя навколо храму” складали трішки нашвидкоруч, намагаючись максимально репрезентувати минуле святині, відкривши доступ до багатьох речей, які збереглись. Виставка мала розповісти безліч історій про людей та події, які відбувались в храмі та навколонього упродовж чотирьохсот років. Про людей, які його творили, події, які його змінювали, та сьогодення, яке настало після довгих років тиші.
«У нас зберігається ще багато цікавих не презентованих об’єктів, наприклад, дві ікони датовані ХІХ століттям, які зараз в захристії і чекають свого часу реставрації. Ми помаленьку збираємо архівні свічення, адже архів храму розкиданий не лише по різних інституціях, але і країнах», – розповідає Олег Друздєв.
«Ми довго думали над форматом, щоб інформація була зрозуміла для усіх. У церкві є дві галереї, тож вирішили у першій розповідати про те, що відбувалося з храмом впродовж століть, а в іншій – презентувати саму ікону Бенедикта разом з іншими збереженими іконами храму», – зазначає історик.
Головна проблема полягала у тому, як вдало і безпечно розмістити величезне зображення святого. В результаті його розгорнули і дуже акуратно підвісили. Але навіть тоді воно не вмістилося повністю.
Уроки комунікації із аудиторією
Завдяки силі “соцмереж” виставку відвідало близько 250 людей і це був хороший результат, кажуть у храмі.
«У нас не було достатньо часу, щоб виділити його на комунікацію, ми не надсилали прес-релізи, не зв’язувались зі ЗМІ. Все йшло з соцмереж і це чудовий приклад для тих культурних інституцій, які ще не надають цьому важливого значення. Це дуже ефективний інструмент для залучення людей і комунікації з ними. Адже не достатньо закликати людей, мовляв, у нас є експонат із ХVIII століття: важливо постійно комунікувати, пояснювати людям про важливість цих речей і чому це може бути їм цікаво», – пригадує Олег Друздєв.
Системна комунікаційна стратегія, робота з аудиторією – до цього команда храму дійшла згодом. Тим часом ця виставка чітко показала, що комунікації потрібно приділяти велику увагу.
«Це дало нам змогу зрозуміти що такі заходи цікавлять людей і можна рухатись в цьому напрямку більш серйозніше», – додає пан Олег
Маленькі кроки – великі результати
Звісно, зібрана сума була недостатньою для початку реставрації, але це було важливим моментом на шляху до реставрації зображення Бенедикта. І зараз, зокрема завдяки цій акції, розпочався процес його відновлення.
«Для нас виставка “Життя навколо храму” стала першим досвідом презентації чогось нового, але далеко не останнім. Наразі ми розробляємо концепцію виставкового простору на хорах храму, щоб це було безпечно якдля експонатів у вигляді ікон, так і для більш габаритних, таких як каплиця, орган, тощо. Коли всі ці роботи будуть завершені ми вже можемо повноцінно презентувати галерею храму як повноцінний культурний простір іможливо навіть спростити туди доступ. Ну і звісно не забувати про комунікацію. Думаємо що з часом нам все вдасться реалізувати», – підсумував координатор виставки.
«Зараз це полотно знаходиться у львівській майстерні під наглядом досвідчених реставраторів, які спеціалізуються на сакральному живописі. Гадаю, до кінця цього року реставроване зображення святого повернеться до храму. Питання про його розміщення обговорюватиметься з настоятелем і реставраторами, можливо як музейний експонат на галереях», – розповів пан Олег.
Текст : Павло Богайчик, Ірина Колодка, Бюро спадщинии
Марія-Анастасія Гусар, фото
