Вчора, 14 березня 2024 р., в Археологічному музеї Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, вул. Винниченка, 26, на вул. відбулося відкриття виставки «Дослідження сезону 2023», яка діятиме до кінця місяця.
Читайте нас у Telegram-каналі про спадщину t.me/spadshyna
Захід присвячений підсумкам археологічних робіт науковців Інституту за минулий рік, проведених на різночасових пам’ятках Львівської та Івано-Франківської областей. Ці дослідження здійснювались у співпраці з такими установами та організаціями, як КЗ ЛОР Історико-краєзнавчий музей м. Винники, Історико-культурний заповідник «Стільське городище», Історико-краєзнавчий музей с. Словіта, МГНО «Дубенський археологічний осередок», Львівський національний університет імені Івана Франка, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Жешувський університет.
В експозиції представлено матеріали з чотирьох експедицій. Огляд експонатів, у супроводі інформаційних банерів, розпочинається із розвідок к.і.н. М. Войтович на межі малодослідженого району Малого Полісся та Волино-Подільської височини. Відзначимо, що по ходу роботи, оглянуто також низку курганів. На жаль, вражаючими є руйнування насипів унаслідок скарбошукацьких вкопів, які зафіксовані на кожному з них. Під час розвідок зібрано предмети різних археологічних культур від доби палеоліту до періоду раннього заліза, серед яких вирізняються орнаментовані стінки культури лінійно-стрічкової кераміки, фрагменти шліфованих сокир культури кулястих амфор, вінця з розчосами межановіцької культури, орнаментований посуд тшинецько-комарівської культури, грубостінне начиння ранньозалізного часу.
Тематику виставки продовжують результати досліджень трипільського поселення Спас на Покутті к.і.н. Я. Яковишиної. Пам’ятка розташована на хребті, найдалі до південного-сходу витягнутої гори – відгалудження Покутсько-Буковинських Карпат, на висоті 396,6 м н. р. м., має вигляд мису, який з північного, східного та південного боків закінчується стрімкими схилами, вкритими лісом. Західна сторона – напільна, саме з західної сторони площу пам’ятки обмежують фортифікаційні споруди – вал і рів. Роботи проводили на південному краю мису. Виявлено господарську яму та залишки спаленої, ймовірно, двоповерхової трипільської споруди. Зафіксовано один з її торців (на це вказують обриси розчищених решток та орієнтація відбитків колотої деревини на обмазці). Ширина будівлі – близько 4 м (можливо, вона була більша, але стан збереженості не дозволяє це простежити). Довжину визначити неможливо, оскільки більша частина споруди знищена урвищем. Інтер’єрних елементів не простежено. Керамічний матеріал, а саме, форми посуду, дозволяють визначити відносну хронологію поселення – етап Трипілля ВІ–ВІІ кінця V тис. до н.е. (заліщицька група). Це найдалі висунута в Карпати пам’ятка цього часу. Із здобутих артефактів зацікавлення викликають шоломоподібні накривки, миски, крем’яні знаряддя, шліфовані сланцеві сокири. Повсякденну діяльність трипільців доповнює величезна обпалена вогнем зернотерка.
Хронологічно наступною йде презентація матеріалів з енеолітичного поселення культури лійчастого посуду Винники-Лисівка біля Львова, яке вивчається к.і.н. А. Гавінським вже дев’ятий польовий сезон. Цього разу, довгою траншеєю, досліджено центральну частину пам’ятки. Серед здобутих шести тисяч знахідок до виставки було відібрано найбільш атракційні речі: гіпсові реконструкції горщика та опуклобокої амфори, орнаментовані вінця, приземкуваті черпаки з високими крильцеподібними ручками, незвичні посудинки типу фляг, які імітують макову голівку, модельку глиняної сокирки, уламок ложки, трубочку невідомого призначення, значну кількість глиняних пряслиць, шліфовані крем’яні сокирки, вістря стріли, ножеподібні пластини, «імпорти» трипільської культури. На увагу заслуговують уламки посуду зі слідами дьогтю, окремі з яких з широкими смугами розпису.
Несподіваним відкриттям на цій же пам’ятці стала яма маліцької культури кінця V тис. до н.е. заповнена битим посудом. Вирізняються госропрофільовані миски прикрашені штампами, горщики з гудзками під вінцями, чаші на піддонах, «ванночка» з пелюстками. Особливими знахідками стали уламки трипільського посуду із заглибленим орнаментом у вигляді спіралей, що є першими імпортами на території поширення маліцької спільноти.
Завершують виставку матеріали з багатошарової пам’ятки городища-святилища в Ілові, яке входить в комплекс заповідника «Стільське городище». Ранній горизонт представлений керамікою культури лійчастого посуду, серед якої виділяється невеликий горщик з високими вінцями. До наступного належать матеріали пізнього періоду Трипілля, так званої групи гордінешть. Це уламки опуклобоких кухонних горщиків з низькими розхиленими вінцями й характерним штамповим орнаментом. З господарської ями походить прикрашений хвильками горщик ІХ ст., який можливо належить до часу існування язичницького капища на городищі? В пізнішому часі пам’ятка могла мати й оборонну функцію про що свідчать вістря стріл та арбалету ХІІІ–ІV ст.
Мета запропонованої виставки ознайомити наукове середовище, широке коло шанувальників історії з актуальними здобутками і відкриттями сьогодення не чекаючи публікацій, очікування яких займає тривалий час. Сподіваємося, що така практика стане традицією й об’єднає інші науково-культурні осередки. Далі буде!
Відвідування виставки за попередньо домовленістю.
Звертайтеся на офіційну Facebook-сторінку.
Фото: Бюро спадщини
