Столярка визначає характер фасадів історичних будинків і має значний історичний шлях розвитку. Вікна та двері можуть служити важливим джерелом інформації про дату побудови або реконструкції будівлі. Їх цінність полягає не лише в їх зовнішньому вигляді, але й у докладних деталях конструкції, використаних матеріалах та фурнітурі.
Актуальність збереження столярки особливо важлива зараз, адже такі вікна чи двері все частіше замінюються металопластиковими або іншими, які не відповідають оригінальному стилю будівлі за пропорціями, матеріалами та кольорами. Некомпетентна заміна автентичних вікон може серйозно пошкодити архітектурний вистрій будівель і загальний характер історичного міського середовища.
Історичні вікна
Вікна виготовляли із добре висушеного дерева високої якості. А рами та стулки часто прикрашали різноманітними орнаментами, профілями та різьбленням. У місті майже неможливо знайти два однакові будинки з ідентичними вікнами, оскільки вони мають відмінності одне від одного за задумом архітектора. Вікна стають виразом художніх уподобань будівничих, маючи різноманітні форми, розміри і декоративні елементи.
У період сецесії зазнала зміни форма вікон. Характерними стали вікна з завершенням у формі півкола або підкови, тобто з криволінійною столяркою. Часто прямокутні вікна у верхній частині мають світлик декорований дрібними або вигнутими дерев’яними переплетеннями. Декор навколо вікон багатий, плаский і виконаний м’якими формами у відкритих композиціях. На верхній або нижній частині вікон часто можна побачити декоративні майолікові вставки.
Сецесія характеризується наявністю еркерів зі складними дерев’яними елементами. Типовими для старої частини Львова є дво- або тристулкові подвійні вікна зі співвідношенням висоти до ширини щонайменше 1:1,5 до 1:2. Вони зазвичай мають виразно вертикальну структуру і додаткову горизонтальну планку. Співвідношення світлика до нижнього вікна зазвичай становить 1:3. Вигляд вікон і їх декор відіграють важливу роль для загального вигляду архітектурного ансамблю як у будинках епохи історизму, так і у сецесійних спорудах. Часто вікна фарбували у два різних кольори (всередині та ззовні): фасадна поверхня рами гармонійно вписувалася в колірну концепцію кожного окремого фасаду, тоді як внутрішні поверхні залишалися у світлих тонах. До початку 20-х років ХХ століття вікна зазвичай фарбували олійними фарбами.
Особливістю орнаментальної сецесії були різноманітні варіанти віконної столярки, які вирізнялись використанням криволінійних деталей та складних контурів. Прагнення створити плавні, перехідні форми призвело до заокруглення внутрішніх кутів віконних рамок (наприклад, на вулиці М. Скорика, 6). Принцип об’єднання функціональності та естетики зумовив застосування складно профільованої столярки не лише на головних, але й на тильних фасадах будинків. Художня та конструктивна обробка столярки вікон сходових кліток, розташованих на внутрішньому дворі будинків сецесії, заслуговує на окреме дослідження.
Неширокі вікна розділяли горизонтальною перегородкою приблизно на верхній третині від висоти. Нижня частина розбивалася по вертикалі навпіл, а верхня мала тонкі накладні профілі. Верхня фрамуга могла відхилятися або відкриватися вгору відносно верхньої або нижньої осі.
У сецесії ширші вікна ділилися на три частини, а не на чотири, як в історизмі, з вільною вертикальною віссю та ширшим середнім поділом. Особливо ефектно це виглядало у підковоподібних вікнах, як у будинку на пр. Шевченка, 4 чи на вул. Левицького, 14–16. В окремих випадках середня частина могла бути вужчою, як, наприклад, на вулиці Курбаса, 5. Горизонтальний імпост мав криву форму з найбільшим виступом у середній частині вікна, як, наприклад, на вулиці Городоцькій, 45. У дуже великих вікнах, наприклад, на проспекті Шевченка, 4, ширша частина вікна могла відкриватися ще й посередині. Проте поділ на три частини по вертикалі був більш поширеним, оскільки не мав вирішального значення у композиції. Для сецесійної столярки були характерні дрібні декоративні членування певної частини вікна по периметру скляної тафлі. Таким чином візуально скоригувати співвідношення поділів стулки вікна, яке могло бути недостатньо гармонійним (вул. Дорошенка, 15). Крім того, характерними були Y-подібні декоративні елементи членування фрамуги (наприклад, на вулиці академіка Павлова, 1, 3, або на проспекті Шевченка, 4). Як дань ордерним членуванням, верхні частини імпостів могли бути прикрашеними “вінком” зі стрічками, а на перетині імпостів – стилізовані заклепки (коло в квадраті), а самі імпости могли канелюватися (наприклад, на вулиці Шептицьких, 41).
Також на фасадах будинків у стилістиці орнаментальної сецесії трапляються стилізовані портфенетри (вікна на всю висоту приміщення від підлоги до стелі), де центральна частина є дверима-виходом на балкон. Ці віконні прорізи переважно квадратні, імпост-карниз розділяє проріз на резонній висоті як для дверей, а по горизонталі вікно три- або чотиридільне. Вертикальні імпости виглядають як пілястри із стилізованим ордерним декором, замість капітелей можуть виступати кронштейни (вул. Дорошенка, 11).
У раціональній сецесії залишився популярним тридільний поділ вікна з ширшою середньою частиною, що спостерігається, наприклад, у будинку на вулиці Котляревського, 10. Проте були розроблені й інші методи декорування віконних отворів. Наприклад, вікно могло членуватися на почергово горизонтально та вертикально розташовані невеликі прямокутники, наслідуючи вітражний спосіб (вул. Котляревського, 49). Особливо часто таке членування використовували на тильних фасадах, бо було зручно вставляти кольорове засклення для декорування сходових кліток, як, наприклад, на вулиці Хмельницького, 35, 125. З’явились стилізації віконної столярки попередніх стилів, зокрема бароко і класицизму.
Загалом для періоду сецесії характерна віконна столярка, в якій верхні стулки відкривались поворотом відносно верхньої чи нижньої горизонтальних осей, тобто кріпилися не до вертикальних стійок, а до горизонтальних частин віконної рами. Після 1912 р. з’являються об’ємні просторові засклені елементи, подібні до еркерів (вул. Пекарська, 11; вул. Конопницької, 14).
Історичні двері
Епоха сецесії призвела до значних змін у виготовленні дверей та брам, хоча конструктивно їхні характеристики мало змінювалися. Однак змінювався їхній зовнішній вигляд. Мистецтво ковальства краще відтворювало плавні лінії сецесії, тому саме в цей період металеві двері стали більш популярними.
Флористичні мотиви та плавні форми замінили прямі лінії попередніх епох. Дверні тафлі були прикрашені квітковими орнаментами, а для засклення використовували як прозоре грановане скло зі шліфованими краями (фацетне скло), так і матове скло. Світлик вже не завжди був прямокутний, його переплетення набуває пластичних форм. У сецесії часто використовували декоративні решітки на вікнах дверного полотна та світлика. Крім того, кольорову гаму розширили, використовуючи також чорний, зелений та коричневий. Однією з особливостей львівської сецесії були металеві двері, що виглядали більш легкими та вишуканими, ставши естетичним акцентом першого поверху. Тамбурні двері, що розташовувалися між холом та сходовою кліткою, мали легку конструкцію з великими заскленими площинами. Двері до квартир часто увінчував ліпний декор.
Вся фурнітура, крім своєї основної функції, також виконувала естетичну роль і, разом з іншими металевими деталями, була частиною декоративного оформлення. Форми та матеріали фурнітури змінюються відповідно до стилю (зокрема, це стосується дверних ручок), і можуть бути виготовлені з міді, латуні або кованого заліза. Двері і брами зазвичай мають звичайні замки (накладні або вбудовані), а також можуть бути обладнані додатковими механізмами (наприклад, засувами або защіпками) з внутрішньої сторони.
Брамам, дверям і вікнам у історичних будинках Львова, як і багатьом іншим архітектурним деталям, не вистачає належного догляду, а співвласники часто не усвідомлюють відповідальності за збереження та догляд за цими елементами.
Джерела:
Довідник облаштування міста Правила поведінки в історичному середовищі
Присяжний К. В. Віконна столярка львівських будівель / К. В. Присяжний, Т. Є. Казанцева, О. Г. Заречнюк // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія : Архітектура. 2013. № 757. С. 364-374.
Фото: Бюро спадщини у Львові
Aesthetics and perfection: carpentry and metalwork of the Art Nouveau period
Carpentry determines the character of the facades of historic buildings and has a significant historical path of development. Windows and doors can serve as an important source of information about the date of construction or renovation of a building. Their value lies not only in their appearance, but also in the detailed construction details, materials and fittings used.
The relevance of preserving carpentry is especially important now, because such windows or doors are increasingly replaced by metal-plastic ones or others that do not match the original style of the building in terms of proportions, materials and colors. Incompetent replacement of authentic windows can seriously damage the architectural design of the buildings and the general character of the historic urban environment.
Historical windows
The windows were made of well-dried, high-quality wood. Frames and sashes were often decorated with various ornaments, profiles and carvings. In the city, it is almost impossible to find two identical houses with identical windows, because they differ from each other according to the architect’s design. Windows become an expression of artistic preferences of builders, having various shapes, sizes and decorative elements.
During the Art Nouveau period, the shape of the windows changed. Windows with a semicircle or horseshoe completion, on other words, with curvilinear carpentry, became characteristic. Often, rectangular windows in the upper part have a light (smaller window above main one) decorated with small or curved wooden weaves. The decor around the windows is rich, flat and made with soft forms in open compositions. Decorative majolica inserts can often be seen on the upper or lower part of the windows.
Art Nouveau is characterized by the presence of bay windows with complex wooden elements. Typical for the old part of Lviv are two- or three-hung double windows with a ratio of height to width of at least 1:1.5 to 1:2. They usually have a distinct vertical structure and an additional horizontal bar. The ratio of light to lower window is usually 1:3. The appearance of the windows and their decoration play an important role for the overall appearance of the architectural ensemble both in the houses of the historicist era and in the Art Nouveau buildings. Windows were often painted in two different colors (inside and outside): the front surface of the frame harmoniously fit into the color concept of each individual facade, while the interior surfaces remained in light colors. Until the beginning of the 20s of the 20th century, windows were usually painted with oil paints.
A peculiarity of the ornamental Art Nouveau was various variants of window carpentry, which were distinguished by the use of curvilinear details and complex contours. The desire to create smooth, transitional forms led to the rounding of the inner corners of the window frames (for example, on M. Skoryk Street, 6). The principle of uniting functionality and aesthetics led to the use of intricately profiled carpentry not only on the main, but also on the rear facades of buildings. The artistic and structural finish of the window carpentry of the staircase, located in the courtyard of Art Nouveau buildings, deserves a separate study.
Narrow windows were separated by a horizontal partition at about the upper third of the height. The lower part was divided vertically in half, and the upper part had thin overhead profiles. The upper transom could tilt or open up relative to the upper or lower axis.
In Art Nouveau, the wider windows were divided into three parts instead of four, as in Historicism, with a free vertical axis and a wider middle division. It looked especially impressive in horseshoe-shaped windows, as in the house on Shevchenko Ave., 4 or on the street Levytskoho, 14–16. In some cases, the middle part could be narrower, as, for example, on Kurbasa Street, 5. The horizontal impost had a curved shape with the largest projection in the middle part of the window, as, for example, on Horodotska Street, 45. In very large windows, for example, on Shevchenko Avenue, 4, the wider part of the window could also open in the middle. However, the vertical division into three parts was more common, as it was not of decisive importance in the composition. Art Nouveau carpentry was characterized by small decorative divisions of a certain part of the window along the perimeter of the glass pane. In this way, the ratio of the divisions of the window sash, which might not be harmonious enough for the facade, was visually corrected (15 Doroshenko St.). In addition, Y-shaped decorative elements of the transom were characteristic (for example, at 1, 3 Akademika Pavlova Street, or at 4 Shevchenko Avenue). As a tribute to the dividing of the orders, the upper parts of the imposts could be decorated with a “wreath” with ribbons, and at the intersection of the imposts – stylized rivets (a circle in a square), and the imposts themselves could be fluted (for example, on Sheptytskyi Street, 41).
Also, on the facades of houses in the style of ornamental Art Nouveau, there are stylized portfenetra (windows to the entire height of the room from floor to ceiling), where the central part is a door-exit to the balcony. These window openings are mostly square, the impost cornice divides the opening at a reasonable height as for a door, and horizontally the window is three- or four-part. Vertical imposts look like pilasters with stylized order decor, instead of capitals there can be brackets (11 Doroshenko St.).
In rational Art Nouveau, the three-part division of the window with a wider middle part, which can be seen, for example, in the house at 10 Kotlyarevsky Street, remained popular. However, other methods of decorating window openings were developed. For example, the window could be divided into small rectangles arranged alternately horizontally and vertically, imitating the stained glass method (49 Kotlyarevskogo St.). Especially often, this division was used on the rear facades, because it was convenient to insert colored glazing to decorate stairwells, as, for example, in buildings on 35, 125 Khmelnytskyi Street. Stylizations of window carpentry of previous styles appeared, in particular baroque and classicism.
In general, window carpentry is characteristic of the Art Nouveau period, in which the upper sashes were opened by turning relative to the upper or lower horizontal axes, that is, they were attached not to the vertical posts, but to the horizontal parts of the window frame. After 1912, voluminous spatial glazed elements similar to bay windows appeared (11 Pekarska St.; 14 Konopnytska St.).
Historical doors
The Art Nouveau era led to significant changes in the manufacture of doors and gates, although their structural characteristics did not change much. However, their appearance was changing. The art of blacksmithing better reproduced the smooth lines of Art Nouveau, so it was during this period that metal doors became more popular.
Floral motifs and flowing forms replaced the straight lines of previous eras. The door panes were decorated with floral ornaments, and both transparent faceted glass with polished edges and frosted glass were used for glazing. The light (smaller window above main entrance) was no longer always rectangular, its interweaving takes on flowing forms. In the Art Nouveau period, decorative grilles were often used on the door leaf and light windows. In addition, the color gamut has been expanded by also using black, green and brown. One of the features of the Lviv Art Nouveau was metal doors that looked lighter and more refined, becoming an aesthetic accent of the first floor. The vestibule door, located between the hall and the stairwell, had a light construction with large glazed surfaces. The doors to the apartments were often crowned with stucco decoration.
All accessories, in addition to their main function, also performed an aesthetic role and, together with other metal parts, were part of the decorative design. The shapes and materials of the hardware vary according to the style (in particular, this applies to door handles), and can be made of copper, brass or wrought iron. Doors and gates usually have conventional locks (overhead or built-in), and can also be equipped with additional mechanisms (for example, latches or latches) from the inside.
Gates, doors and windows in Lviv’s historic buildings, like many other architectural details, often lack proper care, and co-owners often do not realize the responsibility for preserving and caring for these elements.
Sources:
Guide to the arrangement of the city Rules of conduct in the historical environment
Prysiazhnyi K.V. Window carpentry of Lviv buildings / K.V. Prysiazhnyi, T.E. Kazantseva, O.G. Zarechnyuk // Bulletin of the National University “Lviv Polytechnic”. Series: Architecture. 2013. No. 757. – P. 364-374.
Photo: Heritage Bureau in Lviv
