Каплиця Боїмів у Львові – це не просто кам’яна споруда біля Латинської катедри. Це маленький всесвіт у стилі пізнього Ренесансу, що вже понад чотири століття дивує львів’ян і туристів. І хоча її фасад із сотнями дрібних деталей ми щодня бачимо на світлинах, насправді ця пам’ятка дуже мало досліджена і зберігає безліч таємниць, які тільки тепер починають відкриватися.
Про каплицю досі не написано жодної монографії. Єдине друковане видання – невелика брошура 1979 року з коротким текстом Бориса Возницького, який на той час очолював Львівську галерею мистецтв. Каплиця Боїмів є її філією як музейний об’єкт. Лише останніми роками завдяки співпраці цієї інституції (нині – Національна галерея мистецтв імені Б. Возницького), офісу охорони культурної спадщини ЛМР та Інституту Polonika розпочалося системне ґрунтовне дослідження пам’ятки. У його межах фірма 3Deling на замовлення Інституту Polonika виконала 3D-сканування споруди.
Каплицю звели у 1609-1611 роках на замовлення Георгія Боїма, львівського патриція угорського походження. Декоративне оздоблення доробляли ще кілька років – аж до 1615-го. Це була родинна усипальниця: під нею поховано 14 членів родини Боїмів. Сьогодні це єдина каплиця-усипальниця, що збереглася біля Латинської катедри. Усі інші зникли в буремні часи XVIII століття. У центрі купола стоїть знаменита скульптура Христа-Скорботного. Саме цей образ, який ніби дивиться на місто, став символом каплиці.
Протягом 2024-2025 років проводяться детальні дослідження каплиці. Фахівці Сильвія Сворова-Павелкевич і Мацєй Желеховський-Стронь взяли мікроскопічні зразки каменю, щоб з’ясувати, з яких матеріалів зроблені фасади, якою була первісна колористика та в якій послідовності споруджували й прикрашали будівлю. В процесі реставрації нас, без сумніву, чекають нові відкриття історії побудови каплиці, як це було під час реставрації фігури Скорботного Христа з куполу каплиці, виконаного в 2021-2023 роках групою реставраторів під керівництвом Павла Єнджейчака. Процес роботи реставраторів можна було побачити на виставках під промовистою назвою «Те, чого не видно» в Варшаві та Львові.
Коли стоїш під рельєфами, розумієш – це не просто декор. У камені застигли сцени з Біблії, пророки і святі, рослинні візерунки. Деякі штрихи настільки дрібні, що їх важко побачити знизу. Тепер, завдяки 3D-скануванню, ми можемо роздивитися каплицю з будь-якого ракурсу, навіть ті деталі, які раніше губилися в тіні.
Сьогоднішні дослідження – це не тільки про реставрацію. Це про повернення каплиці до її справжнього образу і про те, щоб ми бачили унікальні пам’ятки не як фон для життя, а як живу частину нашої культури. Ми щиро вдячні усім фахівцям – реставраторам, науковцям. Завдяки їхній роботі ця унікальна пам’ятка відкривається для нас по-новому, даруючи змогу побачити цю красу і глибину.
