Цього року виповнюється 130 років з дня народження українського архітектора Олександра Пежанського. З цієї нагоди Бюро спадщини продовжує серію публікацій, у яких розповідає про основні архітектурні здобутки Олександра Пежанського в області та за її межами.
Читайте нас у Telegram-каналі про спадщину t.me/spadshyna
Після проходження служби в австрійському війську та Українській Галицькій армії у 1927 р. Олександр Пежанський продовжив займатись архітектурною діяльністю та створив будівельне підприємство та почав проєктувати житлові, громадські та культові споруди у стилях модернізму та функціоналізму у Львові та поза його межами. Ним запроєктовано та збудовано церкви в Ільнику, Потеличі, Германові (тепер Тарасівка), Мразниці (тепер частина Борислава), Озерянах, Станіславі (тепер Івано-Франківськ), народні доми в Романові, Ворохті та Залукві. Крім цього, за його кресленнями створено будинок Карпатського лещатарського клубу у Славському та високогірну базу-притулок українського Туристично-краєзнавчого товариства “Плай”.
Церква св. Параскеви у с. Ільник (Турківський район Львівської області)
Церква у цьому селі уперше згадується у 1507 р. У джерелах ХІХ ст. згадується, що вона була дерев’яною на кам’яних фундаментах та проіснувала до 1930-х pp. У 1928 р. на головній вулиці села, поблизу цвинтаря було зведено нову, муровану церкву за проєктом Олександра Пежанського. Храм тринавовий з поперечним нефом, що перетинає під прямим кутом основну поздовжню наву і виступає кінцями із загальної маси споруди. Храм увінчаний восьмибічним барабаном та завершений банею з ліхтарем і маківкою. У західній частині тридільного храму, що протилежна апсиді з трьох сторін оточена аркадами.
Церква Пресвятої Трійці у с. Потеличі (Жовківський район Львівської області)
У 1936 р., поруч зі старою дерев’яною церквою, збудували нову за проєктом Олександра Пежанського. Її освятив єпископ Йосафат Коциловський 30 серпня 1936 р. За проєктом храм квадратний в плані, а до нави примикає півциркульний вівтар і бокові рамена. Західна частина, що протилежна апсиді прямокутна, покрита причілковим дахом. З північної та південної сторони вівтаря розміщені невеликі прямокутні захристії. Нава завершена цибулястою банею з ліхтарем і маківкою. Головний фасад храму поділений пристінними пілястрами та завершений фронтоном з волютами у тимпані якого зображено “Всевидяче око”.
Церква Царя Христа у м. Івано-Франківськ або храм на Майзлях
Територія поблизу церкви була подарована громадською радою Майзлів для будівництва читальні товариства “Просвіта”. На цьому місці спорудили храм та монастир отців Василіян. Проєкт храму розробив Олександр Пежанський, а у 1928 р. розпочали будівництво, що тривало впродовж семи років. Будівля храму у візантійському стилі, з п’ятьма куполами. Церкву освятили у 1930-х рр., проте в радянський час будівлю використовували як частину НКВС, потім школу, склад та архів. Храм був розписаний уже після війни, тоді ж встановлено дерев’яний іконостас авторства Володимира Федорова. Храм почали відновлювати у липні 1990 р.
Церква Царя Христа в с. Озеряни (Борщівський район Тернопільської області)
Парафія в с.Озеряни має тривалу історію, вона згадується ще у 1716 р., коли звели першу дерев’яну церкву, а у 1756 р. муровану. Храми до нашого часу не збереглись, мурована церква була знищена пожежею.
Незадовго до початку Другої світової війни, а саме у 1937 р. архітектором Олександром Пежанськми було створено проєкт нової храмової споруди. Церква хрестова у плані, зі строгими прямокутними формами та завершена однією банею з ліхтарем та хрестом.
Фото Олександра Пежанського
Фасади декоровані пласкими прямокутними пілястрами, головний вхід до храму заглиблений, а над ним на дві колони опирається балкон.
Будинок Карпатського лещатарського клубу у смт Славське
Карпатський лещатарський клуб це спортивне товариство, засноване у Львові у 1924 р. задля сприяння та популяризації лижного (“лещата” – лижі) спорту. Товариство мало 18 філій та бл. 900 членів, а тому потребувало будівлі для свого головного осередку. Тому Олександр Пежанський у 1932 р. розробив проєкт домівки Карпатського лещатарського клубу у Славському. Будівництво завершили у 1934 р., а товариство продовжувало організовувати та брати участь у різних лещетарських змаганнях до 1939 р.
Високогірна база-притулок українського Туристично-краєзнавчого товариства “Плай”
Товариство розпочало свою діяльність у жовтні 1924 р. у Львові та було спрямоване на організацію мандрівок для молоді. Одним з членів товариства був Олександр Пежанський, котрий і запроєктував будинок для “Плаю”. Територію для притулку товариство отримало в оренду від греко-католицької митрополії у Львові. Будівництво притулку розгорнули у 1933-1935 рр. під керівництвом доктора М.Саєвича на полонині Плісце між Ґрофою та Попадею в Ґорґанах.
в середині 30-х рр. ХХ ст
База була зведена у бойківському стилі, була скромною, мала три приміщення і придатне для використання горище. Через складні кліматичні умови вже у 1938 р. притулок потребував серйозного ремонту. Доля будинку після Другої світової війни залишилась невідомою.
Проєкт Народного дому в Романові
Народний дім у Романові це строга та якісна модерністична архітектура, що вдало доповнює громадський центр села. Цей проєкт розроблено Олександром Пежанським орієнтовно у 1927-1930 рр., а будівництво тривало понад десятиліття, зусиллями мешканців села та під керівництвом автора креслень. У реалізованому проєкті бракує кількох авторських деталей, зокрема півкруглому ґанку-тамбуру на головному вході.
Додатково нагадуємо, що сьогодні, 1 квітня о 16:00 год відбудеться прем’єра віднайденого фільму Пежанського про перші українські лещетарські змагання у Львові. Перед показом фільму відбудуться розповіді майстра з оцифрування кіноматеріалів, члена УФОТО Ігоря Ткачика та дослідника українського тіловиховання, доктора наук Андрія Сови. Також можна буде побачити оригінальні нагороди та відзнаки Карпатського Лещетарського Клубу різних років. Активність відбудеться з дотриманням усіх заходів безпеки. Потрапити на неї можна абсолютно безкоштовно.
Текст: Павло Богайчик, Юлія Свищ, Бюро спадщини
Світлини архіву Фотографії старого Львова, Прадідівська слава, Івано-Франківська Архієпархія УГКЦ.
