Маловідомі історії про львівські пасажі

  • 01.07.2022
  • 1942 Переглядів

Пасаж (від фр. passage – “прохід”) – торгово-розважальний простір, що набув популярності ще понад сто років тому. Цей особливий тип архітектурних споруд, що уперше виник ще наприкінці XVIII ст. у Парижі. Феномен цього типу будівлі, як архітектурного творіння, полягав у тому, що він поєднав у собі торгівлю, громадський простір та гармонійно інтегрував їх у тогочасне міське середовище.

З нагоди Дня архітектури України, Бюро спадщини розповість маловідомі історії про пасажі Львова.

Читайте нас у Telegram-каналі про спадщину t.me/spadshyna

Що сприяло виникненню пасажів та перший пасаж на території Центрально-Східної Європи

Ідею створити у Львові такий тип споруд перейняли із Західної Європи, оскільки пасажі вже були створені у Парижі, Брюсселі та Празі. У другій третині ХІХ ст. відомий швейцарець Доменіко Андреоллі вирішив відкрити однойменний пасаж Андреоллі (сучасна адреса пл. Ринок, 29) та влаштувати в ньому цукерню. Заведено вважати, що це перший пасаж на території Східної Європи. Що ж передувало появі перших пасажів? У цілому в Європі та й у Львові зокрема передумовами до їх появи стало пожвавлення соціальних контактів, а відповідно потреба у громадських просторах.

Також появі таких просторів сприяв розвиток архітектури та застосування нових підходів у будівництві, а саме використання особливої конструкції, коли несучі елементи виступали від зовнішніх  огороджувальних  конструкцій таким чином утворюючи простір у середині будівлі. Почали більше використовувати конструкцій зі скла і заліза, залишаючи останні нетинькованими. Ще однією причиною появи пасажів у Львові було прийняття у 1891 р. документа, що регулював забудову центральної частини міста. Цим документом передбачалось покращення логістики міста, зокрема прокладання нових вулиць, ущільнення забудови та зведення масштабніших споруд. Однією з причин виникнення пасажу Андреоллі було намагання покращити логістику, саме тоді було об’єднано подвір’я кам’яниць за адресою пл. Ринок 29 та вул. Театральна, 12 та зруйновано залишки західних оборонних мурів міста. Основний процес формування пасажів у місті тривав до 1925 р., бо саме до цього часу тривали роботи з оздоблення Марійського пасажу.

Так скільки пасажів було у Львові? 

Перші пасажі були сформовані в історичному середмісті не випадково, адже вони мали показувати як і атмосферу міста, так і передові всесвітні тенденції у трансформації міського середовища. У Львові було сформовано 19 пасажів. Ми розповімо про найцікавіші із них. Класичним типом пасажів – із накриттям над галереями, були лише пасаж Міколяша, Марійський пасаж та базар Гредлів. До сьогодні із них зберігся лише Марійський пасаж, що 1925 р. був запроєктований архітектором Фердинандом Касслером у вже зведеному будинку в наявний будинок на площі Марійській, 5 (сучасна адреса пл. А. Міцкевича). Пасаж був зруйнованим у період Другої світової війни, проте його відновили у 1948 р. і він функціонує й досі, але у дещо зміненому вигляді після реконструкції у 1960-х рр. 

“Дитячий світ” у відбудованій галереї Маріацькій, фото 1948 р.

Пасаж Міколяша створили між сучасними вулицями Коперника, Ф. Ліста,  Вороного та просп. Свободи, у чи не найбільш діловому та жвавому районі Львова. Власник аптеки “Під золотою зіркою”  Генрик Петро Міколяш, після трансформації аптеки у більше товариство “Доктор Міколяш, Піч, Левинський і спілка”, вирішив для потреб фірми розширити приміщення.

Так за проєктом, що був розроблений упродовж 1894-1899 р. Іваном Левинським та Альфредом Захарієвичем, у  1913 р.  постав новий громадський простір – пасаж Міколяша. Найрозкішніший з усіх наявних у місті, оскільки під час його будівництва використали передові технології та поєднання різних будівельних матеріалів таких як камінь, метал, скло та бетон.

Базар Гредлів був розташований між сучасною площею Кропивницького та корпусом Львівської політехніки. Територію колишнього складу деревини у 1885 р. викупили троє братів-підприємців з Будапешта Бернард, Герман і Альберт Гредлі. Проєктно-будівельне бюро Міхала Уляма у 1910 р. розпочинає планування пасажу над яким працював архітектор Роман Фелінський. Він запроєктував “Ш”- подібну будівлю, у якій розмістили кінотеатр та торгові павільйони. 12 лютого 1929 р. пожежею було знищено ліве крило базару. Базар Гредлів було відбудовано з високим дахом і вищим центральним куполом. 

Історія базару завершується із приходом радянської влади та початком Другої світової війни. Спершу частину приміщень перебудовано та використано з ідеологічною ціллю – влаштовано “червоний куточок”. А повністю базар знищено внаслідок потрапляння в нього  німецької авіабомби у 1944 р. Залишки споруди розібрали на поч. 50-х рр. минулого століття, а у 2007 р. на цьому місці встановлено пам’ятник Степану Бандері.

Класичний торговий двір – пасаж Гаусмана

Більшість із пасажів виникли внаслідок перебудов, а спроєктованими заново були лише п’ять – пасаж Міколяша, Марійський пасаж, пасаж Феллерів, базар Гредлів, пасаж Гаусмана. Останній запроєктований як класичний торговий двір. Пасаж Гаусмана – це сучасний проїзд Крива Липа, а виник він у 1893–1895 рр. з ініціативи тодішнього власника Grand  Hotel, підприємця Єфраїма Гаусмана.

“Гранд-готель” був головним входом до пасажу Гаусмана, поч. XX ст.

Єдиний відкритий пасаж вуличного типу, що мав виходи на вул. Сикстуську, №6 (суч. вул. П. Дорошенка) та вул. 3 Мая, №3 (суч. вул. Січових Стрільців). Готель та пасаж творили один комплекс, брама готелю одночасно була брамою до торгової галереї. Досі збережено Т-подібну форму пасажу та липу з ботанічного саду Маєра, що існував тут раніше.

Пасажі серед міських мануфактур. Жовківське передмістя

Пасаж Віца розташовувався за сучасною адресою вул. Б. Хмельницького, 155 та з виходом на вул. Волинську, 5, у центрі Жовківської рогатки. Будинок, у якому розміщувався пасаж був зведений у 1910 р. та оздоблений характерним для цього періоду сецесійним декором. Фасад завершували два фронтони з волютами та парами вікон, а в арці над головним входом у пасаж від вул. Волинської був напис «pasaz handlowe». Власником цих кам’яниць був Якуб Віц, торговець і підприємець, а пасаж був центром торгівлі в Жовківському передмісті.

Пасаж Кремпнера функціонував на розі вул. Зустрічної та Хмельницького. Зведений у сецесійному стилі упродовж 1908-1910 рр. для торговця вином Лейба Кремпнера архітектурним бюро Міхала Уляма. Окрім торгових рядів, у пасажі функціонував кінотеатр.

Обидва пасажі зазнали значних безповоротних змін у планувальній структурі, а саме  територія пасажів забудована спорудами пізнішого періоду. 

Пасаж із синагогою у центрі Львова

Пасаж Фрухта був особливий тим, що складався з двох кам’яниць і синагоги, упродовж існування його перебудували на звичайний внутрішньоквартальний прохід між пл. Ринок, 12 та вул. Староєврейською, 19.

На початку ХХ ст. кам’яниця на пл. Ринок належала професору Бертольду Фрухту та його дружині, а кам’яниця на Староєврейській була у власності римо-католицької церкви. Попри церковну власність, до офіцини будинку в 1878 р. була прибудована синагога “Охоронниці Суботи”, після руйнувань спричинених німецьким бомбардуванням 1941 р., її залишки зараз інтегровані у житлову забудову. Після проведення дослідження науковцями НУ “Львівська політехніка” виявлено чотири кам’яні портали входу в колишні торгові приміщення, які аналогічні архівним кресленням. 

Особливістю цього пасажу та пасажу Андреоллі було те, що вони були утворені на двох парцелях, але об’єднані в один транзитний громадський простір з крамницями.

Від “Belle Vue” до Opera Passage

Про пасаж “Belle Vue” на просп. Свободи, 27/вул. Леся Курбаса, 6 відомо з 1897 р., оскільки саме тоді в триповерховій будівлі було відкрито однойменний готель, що дав назву усьому пасажу.  Там було відкрито кав’ярню “Elite”, управлінську громадську контору, крамниці  та концертний зал.  У пасажі також упродовж 1907-1914 рр. діяв кінотеатр, заснований Мельхіором Майблюмом, котрий був відомим на цей час власником мережі кінотеатрів у Львові, та кабаре. Пасаж у його класичному вигляді проіснував до перших десятиліть ХХ ст., а тоді зазнав значних перебудов. Зараз його пристосовано під  ТЦ Opera Passage. 

Інтер’єри львівських пасажів

Важливим чинником та елементом інтер’єру пасажів було те, що останні мають бути продовженням міського середовища, а відповідно декор простору в середині мав повторювати стилістику будинку.

Фрагмент інтер’єру пасажу Міколяша

Наприклад розкішний інтер’єр пасажу Міколяша коштував на той час 1 мільйон  золотих ринських (один ринський тоді дорівнював одному долару США). Пасаж  вечері освітлювався, а взимку опалювався. Центральний вхід в пасаж із вул. Коперника ознаковував фонтан з мармуровою фігурою німфи, автором якої є Антон Попель. У середині, з обох сторін, були розташовані вітрини магазинів, ресторанів, кав’ярня “Кришталева”, офіси різних фірм. Стіни прикрашали сецесійні візерунки та панно зі східними мотивами, пасаж мав комбінований скляний дах на рівні другого та третього поверхів. Під скляним дахом були розташовані великі алегоричні панно, ймовірно пензля Тадея Попеля, на яких було зображено химерні постаті, кольорова гама була насичена яскравими кольорами червоних тонів з активним використанням позолоти.

Освітлення у пасажах також імітували середовище вулиці, бо саме високий рівень природного освітлення притягує людей більше, ніж штучно освітлені вітрини, що ще раз підтверджує особливу привабливість пасажу в порівнянні з іншими типами торгових будівель. 

Невіддільною частиною інтер’єру пасажу була реклама. Спочатку вона була у вигляді прямокутної таблички, а згодом вивіски стають кольоровими, вирізняються різноманітними формати, з’являються підсвітки  – спочатку гасова, а потім електрична.

Як бачимо, пасажі були невід’ємною складовою єдиного міського середовища, яка була важливою для комфортного і сприятливого простору в центрі міста.

Авторка: Юлія Свищ

Світлини: Фотографії старого Львова, Центр міської історії.