Зберегти автентику: Як львівський архітектор реставрує історичні помешкання

  • 02.09.2022
  • 4285 Переглядів

Львівський архітектор Ярослав Столярчук реставрує історичні помешкання міста та адаптовує їх до умов сучасного життя. Одним з його проєктів є квартира в сецесійному будинку поч. ХХ століття, що на вулиці С. Бандери, куди фахівець запросив в гості Бюро спадщини.

Читайте нас у Telegram-каналі про спадщину t.me/spadshyna

Початково, це було велике помешкання загальною площею 140 м2, але в радянський період його розділили на дві комунальні квартири. Колишні власники цієї квартири не проводили ремонтів, тому збереглися автентичні елементи в інтер’єрі, але стан квартири був дуже занедбаний.

«Для більшості потенційних покупців вона не здавалася привабливою. Очевидно розуміли, що це «старий фонд» і тут потрібно або все замінювати на нове, або реставрувати. Однак не всі мають бажання і можливість шукати майстрів, які взялися б за реставрацію. На щастя, ця квартира дочекалася покупця, який розумів її цінність та бачив потенціал. Історичні помешкання – це завжди відповідальність», – розповідає архітектор.

Ремонтні роботи тривали близько 6 місяців.

Двері та віконні рами у цьому помешканні рідні. З деревини фахівці зняли численні нашарування старої фарби, зробили вставки в пошкоджених місцях, вирівняли конструкції та повернули їм автентичний вигляд. Тут збереглася уся оригінальна фурнітура, достатньо було лише відремонтувати її та привести до належного вигляду.

«Багато хто не розуміє навіщо реставрувати двері та вікна, простіше поставити нові. Потрібно зрозуміти, що це кращі роботи майстрів столярних і кованих виробів свого часу та усвідомити їх цінність. Вони вже простояли століття і при правильній реставрації та догляді вони прослужать ще не одному поколінню мешканців», – каже Ярослав Столярчук.

Раніше, в цій кімнаті були великі двері до залу, але їх замурували з однієї сторони, а з іншої, дверний проріз закривала шафа, таким чином квартиру розділили на дві окремі. На цей момент, фахівці ще не проводили реставрацію дверей, тільки розчистили зовнішній портал.

Також фахівці відреставрували старий дубовий паркет, який був в поганому стані.

Квартира була запланована так, що прислуга мала свою кімнату, свій санвузол і вхід на кухню з окремої сходової клітки. Двері між кухнею і господарською кімнатою мали засув зі сторони кімнати, щоб прислуга не могла заходити до помешкання господарів.

На балконі, який веде на кухню збереглися маленькі дверцята з трубою. Швидше за все, його використовували як сміттєпровід.

Увагу на кухні одразу привертає кахельна піч з «братрудою». Своєрідна духова шафа австрійського періоду. Ця пічка має два джерела опалення: одне для випікання, інше для смаження. Металеві елементи були помальовані «сріблянкою», фахівці її розчислили та побачили латунні елементи. Зараз пічці повернули її автентичний вигляд.

Усього в помешканні три пічки, які добре збереглися та були справні. Попередні власники у такий спосіб обігрівали помешкання, тому доглядали за ними.

Плитка з орнаментом у санвузлі уся автентична. Фахівці її відчистили, переклали, а місця, де була вже радянська плитка, заклали плиткою з нейтральним відтінком. Тут зберігся австрійський оригінальний трап, його прочистили та залишили. Вціліла чавунна ванна з автентичними ніжками, яку відновили фахівці.

«Тут вже була замінена сантехніка. Але коли ми почали перекладати плитку, побачили випнутий носик оригінального змішувача. Доклавши трішки зусиль, ми побачили що старі сантехнічні комунікації були приховані за мармуровою плитою з підписами, а ззовні виднівся лише кран та два вентилі. Зараз це називають змішувачами прихованого монтажу, а у Львові це вже було сто років тому. Це ж просто фантастично!», – додає архітектор.

Австрійський змішувач планують прилаштувати на іншому об’єкті, або використати як експонат.

Ця радянська кришталева люстра виготовлена у 70-х рр. минулого століття, на тернопільській фабриці «Ватра». Раніше вона освітлювала спальню колишніх власників і зовсім губилася в просторі, її планували викинути. Але виникла ідея вписати її в простір, так вона знайшла своє місце ставши родзинкою ванної кімнати.

Зараз ця квартира використовується під офіс. Тому встановлювати меблі дорожчого сегменту, або якісь дизайнерські не було сенсу. 

«Ми хотіли максимально коректно адаптувати квартиру до умов сучасного життя, зберігаючи її автентику.  Адже не всі хочуть жити в музеї», – додає архітектор.

Наразі власник зміг викупити сусідню квартиру і зараз там активно проводяться реставраційні роботи. Фото з ліпниною, якраз звідти. На жаль, є дуже багато втрачених елементів та і стан помешкання там гірший. Роботи ще багато, але Ярослав обіцяє обов’язково показати результат. Можливо до того часу вдасться відновити прохід з порталу та об’єднати помешкання.

Ярослав Столярчук зізнається, що має багато проєктів, але найцікавішими називає ті, що пов’язані з реставрацією саме історичних помешкань.

«Напевно це через те, що я сам виріс в такому помешканні та розумію всю його цінність. Коли трапляється квартира в якій ще вціліло щось автентичне, завжди стараюся переконати власника якщо не відреставрувати, то хоча б зберегти. Тішить, що в цьому все частіше проглядається позитивна тенденція, – підсумовує архітектор.

Виходячи із помешкання, архітектор вказує нам на вхідні двері з красивим портальним обрамленням. Вони чи не єдині автентичні, які залишилися в під’їзді. Найближчим часом фахівці розпочнуть реставрацію цих дверей.

«Погляньте яка корона над вхідними дверима. Хоча вона і значно пошкоджена, ми її відновимо. Тепер погляньте на вхідні двері сусідів. Нічого не зберегли, замінили на сучасне. А тут ми збережемо і буде все як було за бабці Австрії. Відчуваєте різницю?», – питає з посмішкою Ярослав.

Текст: Ірина Колодка

Фото: Бюро спадщини, Ярослав Столярчук