Сьогодні, 28 квітня, виповнюється 150 років від дня народження Модеста Даниловича Сосенка (1875-1920) – видатного українського художника-монументаліста, реформатора сакрального мистецтва та одного з найяскравіших представників українського модерну.
Народжений 28 квітня 1875 року в селі Пороги на Станіславівщині (нині Івано-Франківська область), Сосенко здобув мистецьку освіту в Кракові, Мюнхені та Парижі. Завдяки підтримці митрополита Андрея Шептицького, він став першим стипендіатом, що дозволило йому розвивати свій талант і внести значний внесок у відродження українського сакрального мистецтва.
На межі ХІХ–ХХ століть українське церковне мистецтво потребувало оновлення. Старі зразки барокової іконографії вже не відповідали духовним прагненням нової доби. Сосенко разом із однодумцями – Михайлом Бойчуком, Оленою Кульчицькою та іншими – запропонували шлях повернення до витоків: до строгих ліній візантійської ікони, до народних орнаментів і символів, але у мові модерного мистецтва.
Модест Сосенко виконав розписи та іконостаси для понад десяти храмів Галичини, зокрема в селах Підберізці, Славське, Печеніжин, Риків, Більче Золоте, Золочів, Товмач та інших. Його роботи вирізняються глибокою духовністю та національним колоритом.
Однією з найяскравіших його робіт є розпис церкви святого Михаїла у Підберізцях біля Львова, а також іконостас церкви в Криворівні – серці гуцульської культури. Він зумів оживити стіни храмів, передаючи у кольорі й лінії дух живої віри.
Його розписи у Львівському музичному фаховому коледжі імені Станіслава Людкевича стали одними з найвизначніших світських творів митця. У Великій залі Модест Сосенко прикрасив плафон зображенням Кобзаря в оточенні трьох муз у народних строях, а по периметру стелі намалював смугу нот музики Миколи Лисенка на вірш Івана Франка «Вічний революціонер». Стіни оздоблені орнаментами з полтавськими ружами, вітражі – за його проєктами, а обабіч сцени встановлені погруддя Тараса Шевченка та Миколи Лисенка (скульптор Григорій Кузневич). У Малій залі розміщені образи кобзаря, сопілкарів і троїстих музик, а на стінах колись були слова «Ще не вмерла України», замінені нині на цитати відомих українців.
Сьогодні ці розписи є не лише мистецькою спадщиною, але й свідченням історії українського національного руху у Львові.
За життя Модест Сосенко не мав свого даху над головою, орендував житло, зокрема у Львові. Останні місяці життя провів у митрополичих палатах Святоюрського собору. Опікувався ним митрополит Андрей Шептицький. Модест Сосенко помер молодим – усього у 45 років, під час епідемії тифу у 1920 році.
Перед смертю Модест Сосенко написав заповіт і свої роботи заповів Національному музею у Львові і лише проєкт іконостасу – митрополитові Шептицькому. Похований у Львові на Янівському цвинтарі.
У різні періоди історії релігійне малярство Модеста Сосенка зазнавало нищення. Багато його розписів, ікон та іконостасів було втрачено під час двох світових воєн, у роки радянської влади, коли тема сакрального мистецтва була фактично забороненою.
Чимало його робіт залишилися лише спогадом, але пам’ять про Сосенка – митця, який ніс світло традиції крізь бурі епох, – живе в кожному відновленому образі, в кожній церкві, що зберегла його руку.
