Сьогодні ставимо 5 запитань директорці офісу охорони культурної спадщини.
1. Яка будівля або елемент міської архітектури Львова є найбільш недооціненим?
Це — вікна та двері в квартирах.
Дерев’яний паркет власники зазвичай розуміють, що варто зберігати. А от із вікнами та міжкімнатними дверима ситуація значно гірша.
Щодня на смітнику опиняється безліч історичних елементів, які цілком підлягають відновленню — з можливістю делікатної модернізації, що забезпечила б кращу енергоефективність та звукоізоляцію, аніж невірно змонтований дешевий пластиковий елемент.
2. З яким міфом про реставрацію або охорону пам’яток доводиться боротися найчастіше?
«Реставрація — це завжди дорожче, ніж купити нове».
Цілковита нісенітниця.
Деревʼяні елементи підлягають відновленню. Нові ж вироби зазвичай неякісні: вони швидко зношуються й практично не підлягають ремонту.
І це проста математика: або щоразу купувати нове, або кожні 5–10 років відновлювати старе, якісно зроблене.
3. Який успішний кейс збереження спадщини у Львові ви вважаєте показовим і таким, що варто масштабувати?
Програми співфінансування реставрації архітектурних елементів масштабувати на інші міста та впроваджувати нові.
4. Яке питання про охорону спадщини вам найчастіше не ставлять, хоча мали б?
«Порадьте фахівців по дереву — хочемо відновити дерев’яну столярку у квартирі».
Це запит, який у Львові досі звучить надто рідко.
5. Чи є у вас внутрішній “чорний список” втручань у спадщину, за які місту сьогодні соромно — навіть якщо формально все було законно?
Безсумнівно — площа Ринок, 2.
Камінь, окутий у кайдани «реставраційного» розчину, руйнується, бо позбавлений можливості «дихати». До того ж столярні вироби надто фантазійні й абсолютно непритаманні ренесансному періоду.
Також площа Ринок, 4 — так звана Чорна кам’яниця. Вона, насправді, ніколи не була чорною.
Кілька років тому фасад якісно очистили та виявили залишки поліхромії. Проте було ухвалене цілком абсурдне рішення — пофарбувати його в чорний колір, бо «так звикли львів’яни й туристи».
Це і є приклад бутафорної та несміливої реставрації — коли звичка й очікування важливіші за історичну правду.
Поділиться одним кейсом у сфері охорони культурної спадщини, яким ви особисто пишаєтесь.
Порятунок сходової клітини на площі Ринок, 5
Колись уже існував проєкт демонтажу нібито аварійних деревʼяних сходів у камʼяниці Лукашевичів із подальшою заміною їх на бетонні монолітні.
Лише завдяки проєкту «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова» (GIZ GmbH), а саме реставратору по дереву Крістофу Юнґгансу з Лейпціґа (Німеччина) ці сходи збережено. Сьогодні вони відновлені, стабільні й, без сумніву, прослужать ще не один десяток років.
⬇️
Також у межах цього ж підходу було реалізовано:
— відновлення фасаду на вул. Театральній, 12 (площа Ангелів);
— відновлення фасаду на вул. Театральній, 15.
Усі ці роботи виконано за фінансування та реставраційного супроводу фахівців німецького проєкту.
Саме проєкт «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова» (GIZ GmbH) задав тренд на реставрацію та якісне збереження історичних елементів у Львові. Він започаткував низку програм співфінансування з відновлення історичних елементів, які сьогодні успішно втілює Львівська міська рада — через ЛКП «Бюро спадщина»
