В будинку на вулиці Князя Романа, 6 відкрили Львівський культурний хаб — простір, що об’єднує історію, сучасність і майбутнє культури. Ця ініціатива стане ключовим осередком для розвитку культури у Львові та всієї України. Хаб розташований у будівлі з багатою історією та унікальною архітектурою, яка була дбайливо відреставрована для збереження автентичності.
У новому матеріалі розповімо про історію будівлі, про візію львівського культурного хабу та як проводилися роботи з підготовки простору.
Львівський культурний хаб: мета та пріоритети
Цей культурний центр сприятиме розвитку та популяризації культури у Львові, об’єднуючи місцеві ініціативи та міжнародних партнерів. Його створення стало можливим завдяки проєкту «Культура заради миру та стійкості: створення Культурного хабу у м. Львів», реалізованому під егідою ЮНЕСКО за фінансової підтримки іспанської урядової організації AECID. Проєкт здійснюється у співпраці з Львівською міською радою, Міністерством культури та стратегічних комунікацій України, а також Національною комісією у справах ЮНЕСКО при Міністерстві закордонних справ України. Львів — єдине місто в Україні, яке має такий культурний хаб, що підкреслює його значення на міжнародній культурній арені та робить центром розвитку культурних ініціатив як на національному, так і на глобальному рівнях.
Цей простір стане платформою для підтримки культурних ініціатив, надаючи ресурси для фінансування, професійного розвитку та співпраці. Його місія полягає у зміцненні потенціалу існуючих організацій, ініціатив та фахівців у сфері культури й спадщини, які, попри виклики війни, розвиватимуть культурне середовище України.
Приміщення хабу багатофункціональне. Тут розташовані офіс команди хабу та Фонду культури, великий конференц-зал і менша кімната для воркшопів. У будівлі запланована мультимедійна студія з обладнанням для створення подкастів та відео, а також громадський простір. Окрасою приміщень стали два старовинні роялі, які доповнюватимуть атмосферу заходів.
З історії будівлі
Будівля, у якій розташований Львівський культурний хаб, була зведена в період з 1912 по 1913 рік на місці старих будинків, що існували ще в XVIII столітті. Архітектурний проєкт створило бюро Адольфа Піллера, для заможних підприємців Людвіка Штадтмюллера і Кароля Чуджака. Останній, зокрема, був відомий як власник пекарні “Меркурій”. У стилі будівлі вдало поєдналися елементи юґендстилю, неоготики та сецесії.
Будівля була зведена на залізобетонному каркасі, підключена до всіх інженерних мереж, обладнана ліфтом і світловим ліхтарем, який освітлював сходову клітку. Фасади відзначаються стриманим декором, що гармонійно відповідає конструктивному рішенню споруди. Центральний фасад прикрашений вхідним портиком із гранітними неороманськими колонами, барельєфами із зображенням левів і кадуцея — символу Меркурія, покровителя підприємництва, а також скульптурами лицарів-атлантів.
В інтер’єрі будівлі збережено чимало оригінальних елементів. До них належать дерев’яні двері з неоготичними формами та фацетованим склом, плиткова підлога в сінях і на сходовій клітці. На другому поверсі, де зараз розташоване приміщення Львівського культурного хабу, частково збереглися первісні інтер’єри. Нижня частина стін оздоблена мармуровими плитами, сецесійним фризом із ліпниною у формі виноградних грон та масверкові неоготичі обрамленням. Ймовірно, раніше ці панелі прикрашали розписи.
Стеля між ригелями декорована розетами у формі масверків, що нагадують готичні мотиви. У центрі кожної розети кріпляться канделябри, які надають інтер’єру витонченого вигляду та підкреслюють його історичну унікальність.
Краса, прихована під патиною часу: як проводилися реставраційні роботи
Упродовж столітньої історії, яка формувалася протягом різних періодів, будівля зазнала значних змін. Особливий вплив на її стан спричинили часи СРСР, через що зберегти первісні елементи вдалося лише частково. Основним завданням команди фахівців стало відновлення збережених та втрачених історичних деталей. Першочергово вони зосередилися на реставрації автентичних елементів, а вже потім на додаванні нових, які органічно вписувалися у простір і зберігали його історичну унікальність.
У процесі роботи було застосовано методи реставрації та консервації для відновлення поліхромії та настінного декору. Зробивши зондажі реставратори визначили первинний колір стін. Втрачені декоративні елементи з гіпсу відновлювали за зразками збереженого оздоблення. Частину підлоги, яка добре збереглася, залишили та привели до належного стану, а пошкоджені ділянки відтворили за аналогами автентичного паркету, знайденого в інших частинах будівлі.
Під час облаштування нових інженерних мереж фахівці виявили у стінах систему трубок для гасових ламп, які пізніше використовували для електромереж.
Також була виконана реставрація віконних та дверних заповнень. Було відновлено елементи оздоблення з мармуру і граніту. Металеві брами та портали на першому поверсі з боку вулиці О. Нижанківського також підлягали реставрації. ЛКП “Бюро Спадщини” реалізувало виготовлення вхідних брам, а також дверей-ковбойок на першому поверсі приміщення. Усі ці заходи спрямовані на те, щоб максимально наблизити будівлю до її первісного вигляду, зберігаючи автентичність та її архітектурну унікальність.
З ініціативи генпідрядника було очищено барельєф над головним входом від вул. Кн. Романа. Під шаром кіптяви та бруду збереглося первісне золотисте тло, яке засяяло у всій красі завдяки лазерному очищенні поверхні. Особливо важливо, що тепер, після очищення, на фоні чітко проглядається дата побудови будинку. ЛКП “Бюро спадщини” здійснювало експертний супровід під час ремонтних робіт.
Реновація будівлі не лише повернула їй історичну автентичність, а й дала нове життя як сучасному культурному простору. Проєкт став прикладом того, як поєднувати збереження спадщини із сучасними потребами, створюючи місце, що зберігає сенси минулого та надихає майбутнє. Особливо важливо, що простір стане інклюзивним, забезпечуючи доступність для людей з інвалідністю та відкриваючи двері для кожного.
Фото: Анастасії Смольєнко та Романа Балука для Львівської міської ради
