10 років виповнюється з часу народження ініціативи львів’ян, яка мала на меті порятунок скульптури Меркурія, що на даху будинку на вулиці Січових Стрільців, 3. У часи, коли соцмережі тільки набирали обертів і про можливості спільнокошту мало хто ще знав, небайдужі мешканці стали першопрохідцями у справі спільного порятунку такої малопомітної, проте цінної скульптури на вершині будинку в центрі Львова.
Бюро спадщини підготувало матеріал про цю ініціативу мешканців.
Історія порятунку скульптури Меркурія, за авторства відомого скульптора Леонардо Марконі, розпочалася у 2010 році з поста львів’янина Остапа Малашняка, який опублікував фотографію понищеної скульптури з закликом її врятувати. 125-річна скульптура тоді перебувала у плачевному стані: у статуї була відсутня значна частина елементів, серед яких рука, жезл-кадуцей, пальці, крила колеса фортуни. Вона руйнувалася і починала становити небезпеку для перехожих.
Цей пост викликав цілий ажіотаж та переріс у фактично першу вдалу громадську ініціативу «Врятуй Меркурія!», де об’єднались кілька десятків небайдужих львів’ян.
Чому саме Меркурій? Тоді організатори хотіли продемонструвати, що Львів не закінчується лише площею Ринок, що і за її межами місто не менш красиве.
Читайте нас у Telegram-каналі про спадщину t.me/spadshyna
Впродовж двох з половиною років її учасники працювали в різних напрямках, щоб зібрати необхідні для проведення реставраційних робіт гроші і залучити до цього якомога більшу кількість львів’ян.
Спочатку це були звичайні пожертви перехожих яких вдалось зупинити на прилеглих вулицях. Як виявилось, безліч із них навіть не знали що ж це за такий Меркурій і де він є. Дехто пожертвував думаючи що це планета, а дехто – щоб скульптура не впала на їхнє припарковане авто. Були і ті, які скептично ставились до ініціативи і не вірили в результат.
Ініціатива набирала обертів, зокрема, скриньки для збору грошей поставили у різних закладах, відбулися благодійні акції, кінопокази, концерти, виставки. Ці активності привернули увагу не лише пересічних громадян, а й професійного середовища.
Згодом увімкнулися представники бізнесу. Для прикладу, львівська фірма «Меркурій» запропонувала безкоштовно надати риштування для робіт на цілий рік. Це стало спільною роботою цілої громади.
Всього від початку ініціативи було зібрали 43 тис. 407 грн, що на той час було доволі багато. За ці гроші провели огляд скульптури, організували документацію та іншими підготовчими роботами для реставрації.
Проте фінальний етап власне самої реставрації, потребував значної суми, а саме 160 тис. грн.
«Місто погодило цю суму з Німецьким товариством міжнародної співпраці (GIZ) в рамках проекту «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова». Ця організація долучилась до ініціативи не лише фінансово, але допомогла з фахівцями. Складну реставрацію проводили спеціалісти та студенти кафедри реставрації «Львівської політехніки». Робота тривала під науковим керівництвом Олега Рибчинського, над скульптурами працювала Любов Булгакова, а весь процес супроводжував експерт GIZ, скульптор-реставратор Дірк Брюггеман», – пригадує директор ЛКП «Бюро спадщини» Павло Богайчик, який у той час працював в міському управлінні охорони історичного середовища.
Восени 2012 року реставрацію завершили. Завдяки архівним фото та фахівцям скульптурі повернули автентичний вигляд та відновили втрачені елементи. На все це пішло три місяці безперервної роботи.
«Це був прецедент справді масової співучасті львів’ян заради спільної спадщини не тільки для власного будинку чи двору. Для мене це був такий своєрідний прообраз в мініатюрі тих колосальних спільних зусиль і самоорганізації, які стали потрібні вже через кілька років», – пригадує Ростислав Паранько, учасник ініціативи «Врятувати Меркурія».
Меркурій став знаковою пам’яткою, яку відновили з ініціативи мешканців, яким вдалося «закрутити» його колесо фортуни. Це один з перших прикладів спільнокошту для порятунку спадщини міста. Скажімо, сьогодні за таким ж принципом у Львові відновлюють історичні брами та вікна у рамках програми спів фінансування з мешканцями.
Автор: Ірина Колодка, Бюро спадщини
Фото: lviv-online.com (титульне), Maksym Balandyukh із сайту heritage.lviv.ua, zaxid.net
