У Вірменському соборі відбулося відкриття виставки “VERADARDZ” (з вірм. “Повернення”), що присвячена пам’яткам вірменської історії та культури та приурочена до 30-ліття відновлення канонічної діяльності Вірменської Апостольської Церкви в Україні. На ній можна побачити колекцію вірменських рукописів, церковні предмети та предмети, знайдені під час археологічних досліджень на місці колишнього вірменського банку Mons Pius.
Бюро спадщини розповідає про головні причини чому варто завітати на цю унікальну експозицію та поринути у світ вірменської культури.
Читайте нас у Telegram-каналі про спадщину t.me/spadshyna
Унікальна колекція Вірменських рукописів у львівській бібліотеці
Колекція вірменських рукописів у фондах бібліотеки Львівського національного університету ім. І. Франка формувалась упродовж багатьох десятиліть. Здебільшого це художні твори середньовічного вірменського мистецтва каліграфії та мініатюри. Найцінніші рукописи бібліотеки були вивезені нацистами під час Другої світової війни. Із двадцяти трьох рукописів XIV-XIX ст. збереглись лише одинадцять.
На виставці представлені низка рукописів, зокрема словники 1720 р., книга піснеспівів вірменської церкви 1885 р. Тут також представлено в електронному варіанті 10 сторінок рукописів. Кожні два місяці рукописи будуть змінювати.
Віднайдені цінності у скарбниці собору
На виставці експонуються предмети вірменського золотарства, що походять із скарбниць вірменського кафедрального собору у Львові та вірменської церкви у Станіславові (сучасний Івано-Франківськ).
Серед них найцікавішими є релікварій у якому зберігаються мощі св. Кіріяка – V ст. Мощаниця була виготовлена в кін. XVIII ст. і зберігалась на території Західної Вірменії у монастирі Сурб Карапет. На виставці також представлений хрест священика і кадило у формі церкви. Експоновано також релікварій в якому зберігаються мощі св. Григорія Просвітителя, який хрестив Вірменію, його сина Вартанеса, який був патріархом після нього.
Врятоване розп’яття
Розп’яття було розміщене над вхідною брамою вірменського собору Успіння Пресвятої Богородиці з боку вул. Краківської, де впродовж багатьох десятиліть на нього впливали вітер, волога та перепади температури. Це призвело до серйозних пошкоджень деревини, а поліхромія була практично знищена. Скульптура зазнала руйнування від біоуражень. Найбільш пошкодженими були руки і стопи Христа.
Реставрацію розп’яття було проведено у 2011 р. у Варшаві, а після її завершення, згідно з рекомендаціями фахівців, хрест поміщено у соборі, а над вхідною брамою встановлено копію.
Особливості культу Вірменської громади
На українських землях, окрім релігійних осередків Вірменської Апостольської церкви, були представлені ще й вірмено-католицькі громади. Вірмено-католицька церква виникла внаслідок унії частини Вірменської Апостольської Церкви з Римом та стала однією зі Східних Католицьких Церков. Вона перебувала в безпосередньому підпорядкуванні Папи та проіснувала до 1944 р.
На виставці представлено реліквії вірмено-католицької громади та Вірменської Апостольської церкви, зокрема можна побачити посудину у вигляді голуба-мироносця – особливістю якого є те, що у нього виливається святе миро, яке готується раз в сім років (зазвичай у другій половині вересня) або тоді, коли вибирається новий патріарх. Лише священик може торкатись до посуду з миром.
Відновлення Вірменської Апостольської церкви та візит Папи Івана Павла ІІ
Частина виставки присвячена відновленню Вірменської Апостольської церкви. Вірменська Апостольська церква – одна з найдавніших християнських церков, оскільки Вірменію християнізовано у 301 р. Упродовж століть вірмени зберігали етнонаціональну ідентичність та із відновленням Незалежності України почалась активна діяльність з створення єпархіальної структури.
25 червня 2001 р. вірменський собор у Львові відвідав Папа Римський Іван Павло ІІ. Цей візит пришвидшив процес поетапного передавання вірменській громаді собору Успіння Пресвятої Богородиці, який за радянських часів був фондосховищем Львівського музею українського мистецтва (тепер це Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького). У травні 2003 р. відбулось урочисте переосвячення собору, що залишається єпархіальним вірмен України.
